Розділ «Стівен Кінг, Пітер Страуб Талісман»

Баст підійшов іще ближче. Сінґер сказав:

— Отже?

— У його кишенях нічого нема, — сказав Джек.

— Я хочу бачити кишені ПОРОЖНІМИ! ПОРОЖНІМИ! — волав Сінґер. — ВСЕ НА СТІЛ!

Вовк притиснув підборіддя до грудей і заплющив очі.

— У тебе ж нічого нема в кишенях, правда? — запитав Джек.

Вовк повільно кивнув.

— У нього наркотики! У придурка наркотики! — вищав Сінґер. — Ну ж бо, великий тупий довбню, витягуй усе на стіл. — Він двічі гучно ляснув у долоні. — Овва, Вільямс зовсім не обшукував його! І Феєрчайлд теж! Це неймовірно — вони виглядатимуть, як пара ідіотів!

Баст підсунувся до Вовкового обличчя і злісно пробурчав:

— Якщо ти миттю не вивернеш кишені на стіл, я розквашу тобі носа.

Джек м’яко сказав:

— Зроби це, Вовку.

Вовк застогнав. Тоді він витягнув праву руку з кишені комбінезона. Він нахилився над столом, витягнув руку вперед і розтулив пальці. На шкіряний стіл впали три дерев’яних сірники і два маленьких, відполірованих водою камінці, зернисті й кольорові. Коли він показав ліву руку, ще два гарненьких маленьких камінці викотилися до інших.

— Таблетки! — Сінґер кинувся до них.

— Не будь ідіотом, Сонні, — сказав Ґарднер.

— Через тебе я виглядав, як лошара, — сказав Сінґер Джеку тихим, але лютим голосом, коли вони прямували сходами на вищі поверхи. Пошарпаний килим з трояндами застеляв ці сходи. Лише головні кімнати на нижньому поверсі «Священного Дому Сонця» було оздоблено й прибрано, а решта виглядали старими й занедбаними. — Ти пошкодуєш про це, обіцяю — тут ніхто не виставляє Сонні Сінґера козлом. Я фактично керую цим місцем, ви, двоє ідіотів. Господи! — Його палаюче вузьке обличчя опинилося біля Джека. — То був крутий трюк, тупак і його срані камінці. Тобі ще довго доведеться розплачуватися за нього.

— Я не знав, що в нього щось було в кишенях, — відповів Джек.

Сінґер раптом спинився за крок перед Джеком і Вовком. Його очі звузилися; здавалося, що все обличчя миттю зменшилося. Джек зрозумів, що відбудеться, ще за мить до того, як Сінґерова рука боляче ляснула його по щоці.

— Джеку? — прошепотів Вовк.

— Усе гаразд, — відповів Джек.