Розділ «Стівен Кінг, Пітер Страуб Талісман»

— Так.

— У мене голова болить, Джеку. Дуже болить.

— Твоя маленька голівка болить, містере Вовк? — Превелебний Сонячний Ґарднер пританцьовував навколо Вовка і м’яко поплескав його по руці. Вовк відсмикнув руку, а його обличчя викривила цілковита огида. Джек розумів, справа в одеколоні — той важкий нав’язливий аромат був як аміак для чутливих Вовкових ніздрів.

— Не зважай, синку, — сказав Ґарднер, наче й не зачеплений тим, що Вовк відсахнувся від нього. — Містер Баст або містер Сінґер, інший наш помічник, потурбуються про це всередині. Френку, я ж наче сказав тобі провести їх у «Дім».

Офіцер Вільямс зреагував так, наче його вкололи в спину шпилькою. Його обличчя стало лютішим і він перетягнув свою тушу через ґанок до вхідних дверей.

Сонячний Ґарднер ще раз підморгнув Джекові, і хлопчик зрозумів, що весь цей чепуристий вигляд — лишень безрезультатний спосіб розважитися: чоловік у білому — холодний і божевільний. Важкий золотий ланцюг із дзенькотом випав із рукава Ґарднера і завис на його великому пальці. Джек почув, як удар батога розриває повітря, і цього разу впізнав темно-сірі очі Ґарднера. Ґарднер був Двійником Озмонда.

— Всередину, юні друзі, — сказав Ґарднер і злегка вклонився, показуючи на відчинені двері.

— До речі, містере Паркер, — сказав Ґарднер, коли вони вже зайшли всередину, — може, ми зустрічалися раніше? Має ж бути якась причина, чому ти виглядаєш так знайомо, правда?

— Я не знаю, — відповів Джек, уважно роздивляючись дивний інтер’єр Біблійного Дому.

На трав’янисто-зеленому килимі біля стіни стояли довгі дивани, вкриті темно-синьою тканиною. Біля протилежної стіни розташувалися два масивні столи, обтягнені шкірою. За одним зі столів сидів прищавий підліток, що знуджено поглянув на них, а тоді повернувся до екрану, з якого телепроповідник віщав щось проти рок-н-ролу. Підліток, що рівно сидів за столом, агресивно зиркнув на Джека. Сам він був струнким і темноволосим, а вузьке обличчя виглядало розумним і злим. До кишені його білого гольфа було причеплено прямокутну табличку з іменем, на якій зазначалося: СІНҐЕР.

— І все ж, гадаю, ми вже зустрічалися раніше, чи не так, мій хлопчику? Запевняю тебе, так і було — я не забуваю, я фізично не здатен забути обличчя хлопчика, з яким зустрічався. Ти вже колись потрапляв у такі халепи, Джеку?

Джек відповів:

— Я ніколи не бачив вас раніше.

По той бік кімнати з синього дивана підвівся дебелий хлопчина, який стояв тепер, виструнчившись. Він також носив білий гольф і військову табличку з іменем. Його руки неспокійно совались з боку й до пояса, до кишені блакитних джинсів і знову до боків. Його зріст становив щонайменше шість футів три дюйми, а вага сягала трьох сотень фунтів. Щоки й лоб укривали прищі. Це, вочевидь, був Баст.

— Добре, я думаю, що пізніше згадаю про це, — сказав Сонячний Ґарднер. — Геку, йди сюди й допоможи нашим новоприбулим біля столу, гаразд?

Набурмосившись, Баст побрів уперед. Він сунув просто на Вовка, відступив останньої миті вбік і ще більше набурмосився. Якби Вовк розплющив очі (а він не зробив цього), то побачив би лише вкрите прищами чоло Баста і схожі на ведмежі підступні маленькі очиці, що позирали на нього з-під волохатих брів. Баст перевів погляд на Джека, пробурмотів: «Ідем», — і махнув рукою в напрямку столу.

— Зареєструйте, а тоді поведіть їх у пральню за одягом, — сказав Ґарднер безбарвним голосом. Блискучий глянц його посмішки сяйнув на Джека. — Джек Паркер, — м’яко сказав він. — Цікаво, хто ти насправді, Джеку Паркере. Басте, переконайся, що в них все повиймали з кишень.

Баст ощирився.

Сонячний Ґарднер перетнув кімнату в напрямку Френкі Вільямса, котрий, вочевидь, уже згорав від нетерпіння. Ґарднер ледаче дістав з внутрішньої кишені піджака довгий шкіряний гаманець. Джек бачив, як він відраховує гроші копові в руки.

— Дуй сюди, шмаркачу, — сказав хлопець за столом, і Джек повернувся, щоб побачити його. Хлопець грався олівцем. Його вищир демонстрував неймовірну огиду, що відображалася на його обличчі злістю — лють без упину кипіла глибоко всередині цього парубійка. — Він вміє писати?