Квідич крізь віки

По-третє, вона згадує попередників бладжерів. Надзвичайно цікава присутність «великого шотландського

чаклуна» — чи був він гравцем в креотценн? Чи його ідеєю було зачарувати валуни так, щоб вони

загрозливо літали по полю, подібно до каменів в його рідній грі? Ми не знаходимо подальших згадок про

гру з болота Квірдич аж до XII століття, коли чаклун Ґудвін Нін узявся за перо, щоб написати своєму

норвезькому родичеві Олафу. Нін жив в Йоркширі — що показує розповсюдження гри в Британії за сто

років, що пройшли з моменту, коли Ґерті Кеддл вперше засвідчила її. Лист Ніна зберігається в архівах

норвезького Міністерства магії.

Дорогий Олафе! Як справи? У мене все добре, хоча Ґунхільда і підчепила драконівську сліпоту. Минулої

суботи ми змогли насолодитися грою в квідич — і це не дивлячись на те, що Ґунхільда не могла бути

чипателем, і її довелося замінити ковалем Редальфом. Команда з Ілклі грала добре, але — куди їм до нас!

Ми наполегливо тренувалися цілий місяць і забили сорок двічі. Редальф отримав бладжером по голові через

те, що старий Уґґа зі своєю палицею був не дуже швидкий. Нові бочки для забивання опинилися цілком

вдалі — по троє з кожного кінця, укріплені на ходулях. Їх нам дала Уна з готелю. З нагоди нашої перемоги

вона ж цілу ніч пригощала нас безкоштовним медом. Ґунхільда була не дуже задоволена моїм пізнім

поверненням. Мені довелося ухилятися від пари мерзенного закляття, але тепер все гаразд. Посилаю з

найкращою совою, яку вдалося дістати. Сподіваюся, вона справиться.

Твій брат, Ґудвін.

Ми бачимо, який прогрес відбувся в розвитку гри за сто років. Дружина Ґудвіна була чипателем —

можливо, застаріла назва загонича. Бладжер, що ударив коваля Редальфа, повинен був бути відбитий Уґґою

— очевидно, колишнім відбивачем, оскільки саме він був озброєний палицею. Воротами тепер служили не