Квідич крізь віки

секретність. Тому, якщо вони хотіли мати можливість літати, то транспорт повинен був бути таким, щоб

його легко можна було приховати. І тут з'являється мітла. Адже вона була ідеальним рішенням цієї

проблеми; такий простий предмет побуту не привертав уваги маґлів, її легко переносити, і коштувала вона

дешево. Проте перші мітли, зачаровані для польотів, все ж таки мали свої недоліки. Документи показують,

що європейські відьми і чарівники використовують мітли аж з 962 р. до н.е. В стародавньому німецькому

манускрипті того періоду часу зображені люди, що злізають з метел з обличчями, які явно не виражають

насолоди від польоту. Гарті Локрін, шотландський чарівник початку XII століття, пише, що він би з

великим задоволенням посидів на темно-зелених осколках і не заробив би геморой, від якого страждав

після польотів на мітелочці...

Середньовічна мітла, яка представлена в Музеї квідичу в Лондоні, дає пояснення дискомфорту Локріна.

Тонка бура ручка з необробленого ясена, з гілочками ліщини, грубо обрубаними біля верхівки — вже це ні

комфортабельно, ні аеродинамічно. Закляття, накладене на таку мітлу, примітивне: вона полетить вперед,

на малій швидкості, підніметься, опуститься і зупиниться.

Оскільки сім'ї чарівників самі майстрували собі мітли, виникли великі зміни в її швидкості, комфорті і

управлінні. До XII століття, втім, маги навчилися мінятися зручностями, так що чарівник, що робив

відмінні мітли, міг обміняти мітлу на зілля, яке його сусід робив кращим за нього. І ось одного прекрасного

дня мітли стали зручними. Тепер на них літають більше для задоволення, ніж для того, щоб добратися з

пункту А в пункт В.

Розділ 2 СТАРОВИННІ ІГРИ НА МІТЛАХ

Спортивні змагання на мітлах виникли практично відразу після того, як мітли були вдосконалені настільки,