Квідич крізь віки

чаклунів Барбарисом Болтавном. Ми знаємо про це з листа пані Модести Кролі з Кента до її сестрі

Пруденції в Абердин (цей лист також зберігається в Музеї квідичу). Згідно пані Кроллі, Болтавн купив

сниджета у клітці і повідомив тим, хто зібралися, що гравцеві, який зловить птаха в ході матчу, установлена

нагорода — сто п'ятдесят ґалеонів (відповідає більш ніж мільйону ґалеонів сьогодні. Питання про те, чи

збирався голова Болтавн виплатити цю суму насправді, є спірним).

Пані Кролі пише про те, що відбулося далі:

Всі гравці, як один, піднялися в повітря, повністю ігноруючи квафел і уникаючи бладжерів. Обидва

захисники залишили кільця і приєдналися до полювання. Бідний маленький сниджет кидався над полем,

намагаючись вислизнути, але чаклуни-глядачі утримували його заклинанням Відштовхування. Ти знаєш,

Пруда, що я думаю про полювання на сниджетів і яка я, коли виходжу з себе. Я вибігла на поле і закричала:

«Голова Болтавн, це не спорт! Відпустіть сниджета і дозвольте насолодитися благородною грою в квідич,

заради якої ми всі і пришли!» Чи повіриш, Пруда, цей байстрюк лише розсміявся і кинув в мене порожньою

кліткою. Пруда, я шаленіла — це був вже перебір. Коли бідний маленький сниджет пролітав повз мене, я

скористалася замовлянням-викликанням. Ти знаєш, Пруда, яке хороше моє замовляння-викликання — і,

звичайно, мені було легше попасти в ціль, не сидячи в цей час на мітлі! Пташка влетіла мені прямо в руку.

Я запхнула її під мантію і кинулася бігти. Вони мене, звичайно, зловили, але не раніше, ніж я вибралася з

натовпу і випустила сниджета. Голова Болтавн був дуже злий, і на мить мені подумалося, що мені

призначено стати рогатою жабою або ким-небудь гірше, але, на щастя, радники заспокоїли його, і мені

всього лише присудили штраф у десять ґалеонів за зрив гри. Звичайно ж, у мене ніколи не було десяти

ґалеонів за все життя, так що із старим будинком довелося розлучитися. Я скоро приїду жити до тебе — на