Квідич крізь віки

Прийом названий на честь Родеріка Пламптона, ловця «Торнадо Татшила», що застосував його при

рекордно швидкому упійманні снича в 1921 році. Не дивлячись на заяви деяких критиків про випадковість

цього результату, Пламптон до своєї смерті продовжував стверджувати, що дія була спланована.

Плоскогубці Паркіна. Названа по імені перших гравців «Вігтаунських Воїнів», яким приписується винахід

цього прийому. Двоє загоничів оточують загонича супротивника, а третій летить на нього головою вперед.

Трансильванський Таран. Цей маневр, вперше застосований на Кубку світу в 1473 році, імітує завдання

удару кулаком в ніс. Прийом не є забороненим до тих пір, поки не відбулося торкання. Справитися з цим

завданням складно, оскільки обидві сторони знаходяться на мітлах, що летять.

Хитрощі Вронського. Ловець спрямовується до землі, вдаючи, що побачив снича далеко внизу, і виходить з

піке безпосередньо перед ударом о поле. Мета прийому — примусити ловця іншої команди повторити ці дії

і розбитися. Названий на честь польського ловця Йозефа Вронського.

Хитрість Хорькової. Загонич з квафелом летить вгору, примушуючи загонича супротивника повірити, що

він або вона збирається атакувати ворота, але натомість кидає м'яч іншому загоничу, що знаходиться внизу.

Ключовою при виконанні прийому є узгодженість дій загоничів. Названий на честь російської загонички

Харітонової-Хорькової.

Післямова

Немає сумніву, що квідич сильно змінився з тих пір, коли Герті Кедл вперше побачила «цих бовдурів» на

болоті Квірдич. Можливо, якби вона жила у наш час, вона теж захоплювалася б поезією і енергетикою

квідича. Ще довго ця гра продовжуватиме розвиватися, і ще довго майбутні покоління чарівників і

чарівниць насолоджуватимуться цим найпрекраснішим на світі спортом.