Квідич крізь віки

число гравців однієї національної команди, що одночасно грали за збірну країни. Серед інших помітних

африканських команд слід зазначити «Чамбськіх Чародіїв» (Того), які є майстрами зворотного відльоту,

«Громил гігантів Ґімбі» (Ефіопія), двократних переможців Всеафриканського чемпіонату, і «Сонячні

Промені Сумбаванґа» (Танзанія), дуже популярну команду, чиї синхронні бойові петлі в повітрі

захоплюють глядачів всього світу.

Північна Америка. Квідич досяг Північно-американського континенту на початку XVII століття, проте його

просування по Америці сповільнювалося через антимагові настрої, що прийшли з Європи. Тому чарівники-

переселенці, що сподівалися на менш упереджене відношення до себе в Новому Світі, упроваджували

квідич вельми обережно. Проте пізніше Канада дала три кращих в світі квідичних команди: «Метеорити

Монреаля», «Мелени Мезесона» і «Стоунволських Стрільців». «Метеорити» в 1970 р. знаходилися під

загрозою розформування через погану звичку влаштовувати післяматчеві польоти над сусідніми містами і

селами на честь перемоги. Під час цих польотів вони залишали за мітлами шлейфи з яскравих іскр. В наші

дні команда обмежується територією ігрового поля, і тому ігри за участю «Метеоритів» є відмінним

атракціоном для чарівників-туристів. Квідичні команди із США можна перерахувати по пальцях, а все

тому, що в США квідичу довелося конкурувати з кводпотом. Кводпот, що є якимсь різновидом квідича, був

винайдений в XVIII столітті чарівником Абрамом Пісґудом. Переїзджаючи в США, він узяв з собою квафел

і збирався створити квідичну команду. Історія свідчить, що його квафел під час переїзду випадково

доторкнувся до кінчика чарівної палички, яка лежала в тій же скрині. Тому, коли Абрам нарешті дістав його

з скрині і початків, як завжди, підкидати в повітря, квафел несподівано вибухнув. Пісґуд, що володів