Квідич крізь віки

перуанських драконів). З тих пір квідич став дуже популярним серед чарівників Перу, і найвідоміша

перуанська команда «Ліанолази Ліми» недавно з великим успіхом здійснила турне Європою.

Азія. Квідич ніколи не був особливо популярний на Сході, оскільки мітла, що літає, є чудасією в країнах, де

засобом пересування служить килим. Міністерства магії в таких країнах, як Індія, Пакистан, Бангладеш,

Іран і Монголія, де процвітає торгівля килимами, що літають, відносяться до квідичу з деяким

скептицизмом, хоча серед простих чарівників і чарівниць є фанати цього спорту. Виключенням з цього

правила є Японія, де квідич дуже популярний з минулого століття. Найуспішніша японська команда

«Тойохаши Тенґу» трохи не упустила перемогу над литовською командою «Гаргульї Ґородока» в 1994 р.

Проте японська ритуальна церемонія по спалюванню своїх метел у разі програшу засуджується Комітетом з

квідичу Міжнародної конфедерації за безцільне псування цінного деревного матеріалу.

Розділ 9 РОЗРОБКА ШВИДКІСНОЇ МІТЛИ

До початку XIX століття в квідич грали на мітлах різної якості. Ці мітли були великим кроком вперед в

порівнянні з своїми середньовічними попередницями. Заклинання підресорюючої подушки, винайдене в

1820 р. Еліотом Сметвіком, удосконалювалося багато років і дозволило зробити мітли набагато зручнішими

у використанні, ніж будь-коли раніше.

Проте мітли XIX століття зазвичай не могли розвивати високу швидкість, і ними часто було дуже складно

керувати на великій висоті. Зазвичай мітли робили вручну нечисленні майстри-метільники. І хоча ці мітли

чудові з погляду дизайну і є витворами мистецтва, їх ходові якості рідко відповідали їх прекрасному

зовнішньому вигляду. Прикладом цього є мітла «Дубруч-79», названа так тому, що її перша модель була

створена в 1879 р. Виготовлений майстром-метільником Еліасом Ґрімстоном з Портсмута «Дубруч» є