Квідич крізь віки

незламним відчуттям гумору, тут же спробував відтворити цей ефект на безлічі шкіряних м'ячів — і

незабаром квідич був забутий, оскільки він і його друзі створили нову гру, яка була заснована на здатності

м'яча вибухати. І цей м'яч отримав назву квод. У грі кводпот беруть участь команди, що складаються з 11

гравців. Вони перекидають квод, або модифікований квафел, від одного гравця до іншого, намагаючись

закинути його в казан (піт), розташований у кінця ігрового поля, до того, як квод вибухне. Гравець, що

володіє кводом, в той момент, коли він вибухнув, повинен покинути поле. Як тільки квод потрапляє в піт

(маленький казан, в який налитий розчин, що заважає кводу вибухнути), команда, що закинула його,

отримує очки, і на полі вкидається новий квод. Кводпот мав деякий успіх серед невеликого числа

любителів в Європі, проте більшість чарівників залишилися вірно квідичу. Не дивлячись на привабливість

кводпота, квідич все ж таки набуває велику популярність в США. Дві команди недавно вийшли на

міжнародний рівень. Це «Зірки Зефіру» з Техасу, які в 1993 р. отримали заслужену перемогу над

«Квафелоґонами Кіберона» в п'ятиденному матчі, і «Зяблики Заходу» з Масачусетсу, які вже 7 разів

перемогли в Лізі США і чий Ловець Максимус Бранкович III був капітаном збірної Америки на останніх

двох чемпіонатах світу.

Південна Америка. У квідич грають по всій Південній Америці, хоч і тут, так само як і на півночі, грі

доводиться конкурувати з кводпотом. У минулому столітті Аргентина і Бразилія змогли пробитися в

чвертьфінал Кубка світу. Поза сумнівом, найпросунітушою в області квідича країною Південної Америки є

Перу, збірна якої останні 10 років намагається стати першою латиноамериканською командою переможцем

Кубка світу. Вважається, що перуанські чарівники навчилися грі в квідич у європейських чарівників, які

були послані Міжнародною конфедерацією в Перу для контролю кількості Віпертузов (місцевих