Розділ «Четвер»

Той усміхнувся, дивлячись на свої натруджені руки.

— Та лишилося, власне, вже небагато, хоч кінець у цієї історії трохи несподіваний. Діставшись до Єллоунайфа, я розшукав Гаймі в одному бараці, що гучно іменувався готелем, і з порога почав викладати йому все, що думав про нього. І що крутішими словами я його обзивав, то ширше він усміхався! Я навіснів, кричав, що порішу його на місці, а він у відповідь тільки шкірив зуби — знав, сучий син, що я на таке не здатний.

— Який мерзотник! — вигукнула Крістіна.

— І я так думав. Та коли я викричався, Гаймі сказав: «А тепер ходім зі мною», — і повів мене до адвоката. Приходимо — і той кладе переді мною документ, згідно з яким я вважаюся повноправним співвласником ділянки!

Крістіна недовірливо похитала головою.

— Не розумію. Чому ж він…

— Гаймі все пояснив. Щоб якнайшвидше організувати виробництво, йому треба було оформити безліч всіляких паперів. А що я лежав у лікарні, майже весь час непритомний, то він без мого підпису нічого не міг би зробити. Отже, Гаймі скористався з моєї розписки й почав діяти. Він і не думав позбавляти мене моєї половини, і навіть одразу склав духівницю — якби він помер, то все перейшло б до мене.

Пітер Макдермот і Крістіна дивилися на нього широко розкритими очима.

— Згодом, — провадив далі Олберт Уеллс, — я склав таку саму духівницю на його ім’я, і партнерство наше грунтувалося на цій основі, аж доки Гаймі не помер, а сталося це п’ять років тому… Так, Гаймі дав мені добру науку: якщо ти віриш у когось, не поспішай міняти своєї думки про нього.

— А як же ділянка з копальнею? — спитав Пітер Макдермот.

— Ділянка? Нам безліч разів пропонували продати її, але ми відмовлялися, так і не продали. Вона тепер одна з найбагатших і найприбутковіших на півночі. Я туди частенько навідуюсь, згадую минуле…

Крістіні на мить відібрало мову, а потім вона, затинаючись, вимовила:

— Виходить… ви… ви… власник золотої копальні?!

Олберт Уеллс весело кивнув.

— Авжеж. І не тільки копальні.

— Дозвольте поцікавитись, — сказав Пітер Макдермот, — чого ж іще, крім копальні?

— Ну, всього зразу я, може, й не згадаю. — Старий посовався на стільці, — Мені належать також дві газети, кілька пароплавів, страхова компанія, всіляке нерухоме майно. Минулого року я придбав мережу. продуктових крамниць. Мені подобається щоразу починати новий бізнес. Так цікавіше жити.

— Ще б пак, — сказав Пітер.

Олберт Уеллс лукаво посміхнувся.

— Власне, я збирався сказати це вам завтра, але скажу зараз. Сьогодні я купив і цей готель.