Розділ «Середа»

— Отже, ви виконали свій обов’язок щодо Джіма Ніколаса й пишаєтеся цим?

— Ні, сер. По-моєму, ми вчинили негарно. І я не шукаю собі виправдання в тому, що не можу змінити тутешніх порядків.

Голова з’їзду дантистів зневажливо пирхнув.

— Якби це вам справді боліло, ви б кинули цю роботу й знайшли іншу. Де платять, може, менше, але не примушують іти проти свого сумління.

Пітер почервонів, але стримався й промовчав. Він нагадав собі, що сьогодні вранці у вестибюлі захоплювався прямотою й чесністю літнього лікаря. І відтоді ніщо не змінилося.

— Чому ж ви замовкли? — запитав доктор Інгрем, пильно дивлячись йому в очі.

— Я можу піти звідси, — сказав Пітер. — Але що це дасть? Того, хто прийде на моє місце, тутешні правила можуть цілком задовольняти. Мене ж, принаймні, вони не задовольняють. То краще я лишатимусь тут і робитиму все, щоб їх змінити.

— Правила! Умовиводи! Тріскучі фрази! — Рум’яне лікареве обличчя потемніло. — Скільки разів я вже чув усе це! І як воно мені осточортіло! Мені соромно, соромно й гидко за весь рід людський!

Вони постояли мовчки, потім доктор Інгрем сказав уже спокійніше:

— Ну, гаразд, Макдермот. Я ладен припустити, що ти ще не продав душу дияволу. Тобі, мабуть, і справді не солодко, і скільки б я на тебе не кричав, лихові це не зарадить. Я хочу тільки, щоб ти зрозумів, синку: часто клята розважність таких людей, як ми з тобою, призводить до таких-от неподобств, як сьогоднішнє.

— Я розумію це, докторе. Хоч мушу вам сказати, що все це не так просто, як ви вважаєте.

— Просто чи не просто, а ви чули, що я сказав Ніколасові. Якщо перед ним не вибачаться і не дадуть йому номера, з’їзд у цьому готелі не відбудеться.

Пітер обережно сказав:

— Наскільки я розумію, те, що відбувається на такому з’їзді, як ваш, — наукові дискусії, обмін досвідом тощо, — дає велику користь людям.

— Авжеж.

— Тоді, що ж дасть відміна з’їзду? Хто в результаті виграє? В усякому разі, не доктор Ніколас…

Він замовк, відчувши, що його слова викликали в співрозмовника новий спалах ворожості.

— Ви ці штучки киньте, Макдермот. Розчулити мене вам не вдасться. І можете повірити, що мені стало глузду все це спершу обміркувати…

— Пробачте.

— Завжди знаходиться сила-силенна причин для того, щоб чогось не робити. І дуже часто причини ці обгрунтовані. Ось чому так мало людей стають на захист того, у що вони вірять — або кажуть, що вірять. Я наперед знаю: за кілька годин дехто з моїх добропорядних колег, почувши мою пропозицію, висуне такі самі аргументи. — Важко дихаючи, лікар замовк і глянув Пітерові просто в очі. — Дозвольте поставити вам одне запитання. Сьогодні вранці ви сказали, що вам соромно виганяти Джіма Ніколаса. То що б ви зробили на моєму місці?