Розділ «Чорнувата»

Так і минає майже п’ять хвилин: один сидить, другий стоїть, обидва дивляться на екран з рибками і слухають тиху мелодію. Жалюзі на вікні Брейді нетерпляче торохтять. Укривало на ліжку сповзає, потім заповзає назад. Раз чи двічі Z-Бой киває, підтверджуючи, що щось зрозумів. Потім руки Брейді обвисають — і пристрій з них висковзує. З’їжджає його охлялими ногами, потім проскакує між них і клацає об підлогу. Щелепа в Брейді відвисає. Повіки наполовину опускаються. Під картатою сорочкою дихання майже перестає відчуватися.

Z-Бой розправляє плечі. Трохи струшує головою, вимикає «заппіт» і вкидає назад у кишеню, звідки виймав. Із правої кишені дістає айфон. Якийсь комп’ютерний знавець обладнав його новітніми засобами захисту, а вбудований GPS вимкнено. У контактах немає імен, тільки трохи ініціалів. Z-Бой викликає ФЛ.

Гудки лунають двічі, і ФЛ відповідає, пародіюючи російський акцент:

— Зис из аґент Зіппіті-зю-зю, таваріщ. Чєкаю вашу команду.

— Тобі за дурні жарти не платять!

Мовчанка. Потім:

— Добре. Без жартів.

— Ми просуваємося вперед.

— Ми просунемося, коли я одержу решту своїх грошей!

— Увечері матимеш, а зараз треба негайно до справи.

— Коротше, ясно, — каже ФЛ. — Наступного разу доручай щось складніше.

Наступного разу не буде, думає Z-Бой.

— Дивись мені, не пересри все.

— Не пересру. Але поки капусти не побачу, працювати не стану.

— Побачиш.

Z-Бой обриває зв’язок, вкидає телефон у кишеню й виходить із палати Брейді. Знову проминає пост чергової з сестрою Рейнер, яка досі заглиблена у щось на комп’ютері. Залишає свій візок у ніші, де стоїть автомат з їжею, і переходить галерею. Тепер він іде бадьоро, пружно, як значно молодша людина.

За годину чи дві сестра Рейнер та інші медсестри знайдуть Брейді Хартсфілда чи то напівлежачого на кріслі, чи вже на підлозі, і під ним лежатиме «заппіт». Особливо хвилюватися не будуть: пацієнт провалювався в повністю несвідомий стан уже багато разів і завжди з нього виходив.

Доктор Бабіно каже, що то частина перезавантаження, що кожного разу, коли Хартсфілд повертається до тями, він прокидається дещо здоровішим, ніж був. Нашому хлопчику кращає, каже Бабіно. Якщо на нього подивитися, ви не повірите, але нашому хлопчику справді кращає.

Та ти й половини не розумієш, думає той розум, який зараз перебуває в тілі Ела. Та ти, на хуй, і половини не розумієш, що відбувається. Але ж ти починаєш розуміти, док Б.? Так чи не так?

Краще пізніше, ніж ніколи.