Кров ельфів

Ні, дякую, Ярпене. Цирі мені допоможе.

Трісс вже не мала високої температури, але була дуже ослабленою. Геральт і Цирі набрались вже вправності у її роздяганні і миттю, навчились гамувати її амбітні, але не виконувані наразі прагнення до самостійності.  Їм пішло дуже добре – він тримав чародійку за плечі, вона мила і витирала. Одне тільки починало Цирі дратувати і дивувати – Трісс, на її думку, занадто сильно тулилась до Геральта. Цього разу навіть пробувала його цілувати.

       Геральт рухом голови вказав на в’юки чародійки. Цирі зрозуміла на льоту, бо це теж належало до ритуалу – Трісс завжди вимагала, щоб її розчісували. Знайшла гребінь, присіла поряд. Трісс, нахиливши голосу у той бік, обняла Відьмака. На думку Цирі, занадто сильно.

Ох, Геральте – заплакала. – Мені так шкода… Так сильно шкодую, що те, що було між нами…

Трісс, прошу тебе…

…це повинно статись… знову. Коли одужаю… Все може бути зовсім інакше.. Я могла б… Могла би навіть…

Трісс.

Заздрю Єнніфер. Заздрю їй, що ти…

Цирі, вийди.

Але…

Вийди, прощу.

Зістрибнула з возу, впавши на Ярпена, який чекав спершись на колесо, замислено гризучи довгу травинку. Червонолюд обійняв її за плечі. При цьому він не мусив згинатись, як Геральт. Він взагалі не був вищим за неї.

Ніколи не повторюй подібної помилки, мала відьмачко-пробурчав, показуючи очима на віз. – Якщо хтось виявить тобі приязнь, симпатію і відданість, якщо вразить тебе цілісністю характеру, це так, але не переплутай того з… чимось іншим.

Негарно підслуховувати.

Знаю. І небезпечно. Ледь встиг відскочити, коли ти вилляла помиї з цебра. Ходи, побачимо, скільки стругів потрапило у гачі Регана.

Ярпене?

Га?

Я люблю тебе.

Я тебе теж, коза.

Але ти червонолюд. А я ні.