Кров ельфів

      - А ти теж червонолюд.

      - Це справи не стосується.

      - Чому ти боїшся Білок? Схоже вони воюють тільки з людьми.

      - Це не так просто – нахмурився. – На жаль.

Цирі довго мовчала, гризучи нижню губу і морщачи ніс.

Вже знаю – сказала раптом. – Білки борються за свободу. А ти, хоч і червонолюд, є на спеціальній службі у короля Хенсельта на людській прив’язі.

      Ярпен пирснув, витер ніс рукавом і перехилився з козел, дивлячись, чи Вєнцк не під’їхав надто близько. Але комісар був далеко, зайнятий розмовою з Геральтом.

Дівчинко, ти маєш слух, як бабак – широко усміхнувся. – Ти занадто  яскрава як на ту, кому призначено народжувати дітей, куховарити і прати. Тобі здається, що знаєш? Це тому, що шмарката. Не роби дурних мін. Гримаси не додають тобі краси, а роблять тебе ще бридкішою, аніж зазвичай. Добре, визнаю, ти вловила гасла Scoia'tael, сподобались вони тобі. Знаєш, чому ти їх так добре розумієш? Бо Scoia'tael це теж шмаркачі. То гівнюки, які не розуміють, що їх нацьковують, що хтось використовує їх щенячу глупоту, годуючи гаслами про свободу.

Але ж вони справді борються за свободу – Цирі підняла голову, дивлячись на червонолюда широко відкритими зеленими очима. – Так як дріади у лісі Брокілон. Убивають людей, бо люди… деякі люди їх кривдять. Бо це колись була ваша земля, червонолюдів і ельфів, і тих… низовиків, гномів та інших… А тепер тут люди, тому ельфи…

Ельфи! – пирхнув Ярпен. Якщо йдеться про точність, вони акурат є такими самими приблудами, як і ви, люди, хоч і приплили на своїх білих лодіях за добру тисячу років перед вами. Це зараз вони наввипередки пхаються з дружбою, вже ми брати, вже вони зуби шкірять, кажучи; «ми побратими», «ми старші Народи» А колись, кур…. Гм, гм… Давніше свистіли нам їх стріли біля вух, коли ми…

То першими на світі були червонолюди?

Гноми, якщо говорити точніше. І якщо йдеться про цю частину світу. Бо світ є неймовірно великим, Цирі.

Знаю. Я бачила мапи…

Не могла бачити. Ніхто ще не намалював такої карти, зашвидко б то сталось. Ніхто не знає, що є там за Вогненними Горами і великим морем. Навіть ельфи, хоча хваляться, що все знають. Гівно знають, скажу тобі.

Гмм… Але ж зараз… Людей є значно більше, аніж… Ніж вас.

Бо множитесь, як крілики – скрипнув зубами червонолюд. – Нічого, тільки б трахались, разом, без різниці, з ким трапиться і де трапиться. А вашим жінкам достатньо сісти на чоловічі штани щоб їм черево виросло… Чого так почервоніла, думаєш хто: польовий мак? Хотіла зрозуміти, так чи ні? То й маєш щиру правду і правильну історію світу, яким володіє той, хто вправніше розчереплює інших і найшвидше надуває бабів. А з вами, людьми, важко конкурувати, як у вбивствах, так і у зляганні…

Ярпене – зимно сказав Геральт, під’їжджаючи до них на Плітці. – Стримуйся трохи, якщо можна, у доборі слів. А ти, Цирі, перестань розважатись з візником, залазь до Трісс, подивися, чи не прокинулась і чи чогось не потребує.

Я вже давно прокинулась – відізвалась слабим голосом чародійка з глибини возу. – Але не хотіла… переривати тієї цікавої розмови. Не перешкоджай, Геральте. Я хотіла б… дізнатись ще більше про вплив трахання на суспільнй розвиток.

*****

- Чи можна загріти трохи води? Трісс хоче вмитись.