Кров ельфів

- Ельфині?

- Ти не знала? Макіяж це винахід ельфинь. Ми перейняли багато цінних речей від Старшого народу. Мізерно мало віддавши натоміть. Зараз візьми олівець, підмалюй верхню повіку, під самими віями. Цирі, що ти робиш?

- Не смійся! Моя повіка тремтить! Це для цього!

- Розтули злегка вуста, перестане тремітити. Бачиш? Готово.

-Оооо!

- Ходи, підемо зараз, щоб осліпити відьмаків нашою вродою. Тяжко уявити щось приємніше. А потім візьмемо санчата і розмастимо свій макіяж у глибоких заметах.

- І намалюємось знову.

- Ні. Скажемо Ламбертові напалити у лазні і викупаємось.

- Знову? Ламберт казав, що ми використовуємо забагато палива на ті купелі.

- Ламберт cńen me a'baeth aep arse.

Що? Я не зрозуміла цього…

- З часом також опануєш ідіоми… Ми маємо до весни ще дуже багато начу на науку. А зараз… Va'en aesledde, me elaine luned

*****

- Тут, на цій літографії… Ні, псявухо, ні на цій… На цій. Це є, як вже знаєш, гуль. Послухаєм, Цирі, що ти вивчила про гулів… Ей, подивись на мене! Що ти, до старого дідька, маєш на повіках?

- Ліпше самопочуття!

Що? А, менше з тим. Ну, слухаю.

- Гмм… Гул, вуйку Веземіре, то чудовисько, яке жере трупи. Його можна надибати на цвинтарях, довкола курганів, всюди, де ховають мерців. У нек… некрополях. На бойовиськах, на полях битв….

- Він є небезпечним тільки для небіжчиків, так?

- Ні, не тільки. На живих гуль теж нападає. Якщо він голодний чи якщо впаде у шал. Якщо, наприклад, відбувається битва… Багато загиблих людей…

- Що з тобою, Цирі?