Розділ 3 Кінець

Я ковтнула, намагаючись проштовхнути клубок, який застряг у горлі. Голова схилилася, а плечі зігнулися, відчувши на собі увесь тягар моєї провини. Я змусила Алісу та Джеймса покинути рід ну домівку, так само як Еммета й Розалію. Я просто стихійне лихо.

— Тебе турбує рука? — запитав Едвард занепокоєно.

— Кому яке діло до моєї дурної руки? — пробурмотіла я з відразою.

Він не відповів, і я поклала голову на стіл.

До кінця дня мовчанка стала нестерпною. Я не хотіла першою порушувати її, але це був єдиний вихід, якщо я хотіла, щоб Едвард знову говорив до мене.

— Ти прийдеш пізніше? — запитала я, коли він проводжав мене — мовчки — до мого пікапа.

Він завжди приходив надвечір.

— Пізніше?

Здалося, моє запитання його здивувало.

— Зараз мені треба на роботу. Я повинна відпрацювати за вчорашній день.

— О, — пробурмотів він.

— Отже, ти прийдеш, коли я буду вдома, правильно? Я ненавиділа себе за несподіване відчуття невпевненості.

— Якщо ти цього хочеш.

— Я завжди хочу, — нагадала я трохи наполегливіше, ніж того вимагала така розмова. Я думала, він розрегочеться, або всміхнеться, або хоч якось відреагує на мої слова.

— Гаразд, — відповів він байдуже.

Він знову поцілував мене в чоло, перш ніж захлопнути за мною дверцята. Тоді повернувся й граційно пішов до своєї машини.

Я виїхала зі стоянки, охоплена панікою, але мені вдалося заспокоїтися до того, як я приїхала до Ньютонів.

Просто Едвардові потрібно більше часу, казала я собі. Він змириться. Можливо, він сумує через те, що його сім’я роз’їжджається. Але Аліса та Джаспер скоро повернуться, так само як і Еммет із Розалією. Якщо це допоможе, я нізащо не переступлю порогу великого білого будинку на ріці — ноги моєї там не буде. Це не має значення. Я все одно бачитиму Алісу в школі. Вона ж повернеться в школу, правда? В усякому разі вона мене провідуватиме. Вона ж не ранитиме почуттів Чарлі, тримаючись від нас оддалік.

Понад усякий сумнів, я часто зустрічатимуся з Карлайлом — у відділенні швидкої допомоги.

Зрештою, те, що трапилося минулої ночі, нічого не означає. Нічого не трапилося. Я впала — ось і все. Порівняно з минулою весною це зовсім не серйозно. Після сутички Джеймс покинув мене покалічену, майже мертву від утрати крові — й Едвард тримався всі довгі тижні поряд зі мною в лікарні набагато краще, ніж зараз. А зараз причина в тому, що цього разу не було ворога, від якого мене треба захищати? Що це був його брат?