Розділ «Частина III Асиметричні проблеми»

— Їх бачив чоловік на ім’я Кен Еклунд — пекар зі Скансену. Він живе в будинку, де міститься редакція «Міленіуму». За його словами, вони були схожі на закохану пару. В усякому разі Зандер видавався закоханим.

— Гадаєш, жінка могла бути лише принадою?

— Цілком імовірно.

— До речі, чи може то бути та сама пані, яку бачили на Інгаре?

— Ми перевіряємо це. Але мене непокоїть, що вони, судячи з усього, прямували до Старого міста.

— Розумію.

— Не тільки тому, що ми саме там зафіксували сигнал Зандерового мобільника. Той огидний тип Орлов, який лише плює в мене, коли я намагаюся його допитати, має квартиру в провулку Мортена Тротцига.

— Наші люди туди вже навідувалися?

— Ще ні. Ми щойно про це довідалися. Квартиру зареєстровано на одну з його компаній.

— Сподіваюся, що ми не виявимо там чогось неприємного.

— Я теж.

Лассе Вестман валявся на підлозі в передпокої квартири на Торсґатані, дивуючись власному перелякові. То ж лише пірсингована панкувата дівка, що ледве дістає йому до грудей. Лассе мав би просто викинути її геть, буцім мале щуреня. Але його чомусь ніби спаралізувало, і це навряд чи пов’язано з тим, як дівчина вміла битися, не кажучи вже, що її нога тиснула йому на черево. Просто в її очах і в усій її постаті було щось таке, що не давало доторкнутися до неї й пальцем. Кілька хвилин він заціпеніло лежав, наче ідіот, і слухав.

— Оце згадала, — повела вона, — що в моїй родині є одна жахлива вада. Ми здатні абсолютно на все. Зокрема й на неймовірні звірства. Можливо, це якась генетична мутація. У мене, наприклад, вона виявляється в особливому ставленні до чоловіків, що знущаються з жінок і дітей. Тоді я роблюся надзвичайно небезпечною. Побачивши тебе й твого приятеля Руґера на Авґустових малюнках, я просто зайнялася бажанням натовкти тобі пику, та так, щоб ти вмився юшкою. Але, на мою думку, Авґуст уже пережив задосить, тож ви з приятелем маєте шанс відбутися самим переляком.

— Я… — почав Лассе.

— Цить, — урвала його дівчина. — Це не переговори й навіть не розмова. Я просто ставлю умови, от і все. Закон на нашому боці. Франсові вистачило мудрості записати цю квартиру на Авґуста. Що ж до решти, то все буде ось як: ти маєш рівно чотири хвилини, щоб спакуватись і забратися геть. Якщо ти чи Руґер коли-небудь поткнетеся сюди або спробуєте якось інакше дошкулити Авґустові, я завдам вам такого болю, що ви не зможете тішитися з приємностей аж до смерті. А поки що я підготую заяву в поліцію з усіма подробицями, як ви знущалися з хлопчика. Знаєш, ми маємо не лише малюнки, а ще й висновки психологів та експертів. Я також зв’яжуся з вечірніми газетами й запропоную їм матеріал, що підтвердить думку, яка склалася про тебе після нападу на Ренату Капусинську. Нагадай-но, Лассе, що ти з нею зробив? Прокусив щоку та розбив голову?

— Отже, ти звернешся до преси.

— Я звернуся до преси. Я ганьбитиму тебе й твого друга всіма відомими способами. Але, можливо, — наголошую, можливо, — вам удасться уникнути найгірших принижень, якщо ви ніколи більше не наближатиметеся до Ганни та Авґуста й не кривдитимете жінок узагалі. На вас мені, власне кажучи, начхати. Я лише хочу, щоб Авґуст і всі ми ніколи більше вас не бачили. Тож, якщо ти підеш і надалі поводитимешся пристойно, наче сором’язливий, боязкий монах, усе, можливо, буде добре. Звичайно, я в цьому сумніваюсь: ти ж знаєш, що ймовірність повернутися до знущань із жінок досить висока, а ти ще той виродок. Одначе, коли тобі трохи пощастить, ти побореш свій запал… Затямив?

— Затямив, — відповів Лассе, ненавидячи себе за ці слова.

Але він не мав іншої ради, як погодитися, скоритися й робити те, що йому звеліли. Тож він устав, пішов до спальні й поспіхом спакував свій одяг. Потім покинув квартиру, прихопивши пальто й мобільника. Іти йому не було куди.

Таким жалюгідним, як тепер, Лассе ніколи не почувався. А надворі на нього накинулася холодна хвища.