Розділ «Частина III Асиметричні проблеми»

Проте Бубланському не давало спокою відчуття, що ці троє чоловіків — тільки виконавці, над якими стоїть командування, пов’язане, очевидно, з найвищими владними ешелонами Росії та США. Ян навіть не бідкався, що один журналіст знає про його розслідування більше, ніж він сам. Тут він не мав амбіцій. Йому хотілося лише просунутись уперед, а тому він удачно приймав будь-яку інформацію від усіх. Блумквістів далекоглядний підхід до справи виявив їхні хиби, нагадавши Янові про витік слідчої інформації й небезпеку, що на неї вони наразили хлопчика. Через це інспектор не переставав лютувати, і, можливо, саме тому його неабияк роздратували енергійні спроби керівниці СЕПО Гелени Крафт дістати його. І Гелена була не одна така. Комп’ютерники з Національної кримінальної поліції теж переслідували Яна. А ще головний прокурор Рікард Екстрем і стенфордський професор на ім’я Стівен Ворбертон з Науково-дослідного інституту штучного інтелекту, який, за словами Аманди Флуд, хотів поговорити з ним про «величезний ризик».

Бубланського нервувало це все разом з тисячею інших речей. А тут іще хтось постукав у двері. Зайшла Соня Мудіґ, утомлена й ненафарбована, з якимось незвичним виразом на обличчі.

— Усіх трьох затриманих оперують, — сказала вона. — Ми нескоро зможемо знову їх допитати.

— Ти маєш на увазі — спробувати їх допитати.

— Мені вдалося перекинутися кількома словами з Лебедєвим. Він ненадовго прийшов до тями перед операцією.

— І що він сказав?

— Що хоче поговорити зі священиком.

— Чого це всі психи й убивці тепер укинулися в релігію?

— У той час коли всі розважливі старі комісари сумніваються в своєму Бозі?

— Ну, ну…

— Лебедєв видавався пригніченим. Гадаю, це добрий знак, — промовила Соня. — Коли ми показали йому малюнок, він просто сумно відмахнувся від нього.

— Отже, він навіть не заявив, що це вигадка?

— Він просто заплющив очі й почав говорити про священика.

— Ти з’ясувала, чого хоче той американський професор, який телефонує весь час?

— Що?.. Ні… Він бажає говорити тільки з тобою. Думаю, це стосується до Балдерових досліджень.

— А що з Зандером, з тим молодим журналістом?

— Саме про нього я й прийшла поговорити. Здається, справи кепські.

— Що ми маємо?

— Він працював допізна і зник, пройшовши повз «Катарінагіссен» у компанії привабливої жінки з рудуватим чи темно-русявим волоссям і в дорогому ексклюзивному одязі.

— Цього я ще не чув.