Розділ «Частина III Асиметричні проблеми»

— Ще гірше, друже. Якщо ти йдеш на такі оборудки як державний службовець, то стаєш дуже вразливим. Особливо тому, що Екервалд і його банда допомагають ще й запеклим злочинцям. Або, скоріше, вони й самі попервах не знали, що то запеклі злочинці.

— Але ж то були злочинці?

— О так. І до того ж не заплішені дурні. Я міг тільки мріяти про вербування гакерів з таким рівнем знань, а сама суть їхнього бізнесу полягала у використанні інформації. Тож можеш собі уявити: зрозумівши, що роблять наші хлопці з АНБ, вони відчули золоте дно.

— Для шантажу.

— Уявляєш, яка це перевага! І вони, певна річ, користуються з неї, як їм заманеться. Наші хлопці крали не тільки у великих концернів. Вони ще грабували невеликий сімейний бізнес і підприємців, які борються за виживання. Було б дуже негарно, якби це вийшло назовні, тому складається вкрай жалюгідна ситуація, коли наші хлопці усвідомлюють, що змушені допомагати не тільки Екервалдові та «Соліфону», а й злочинцям.

— Маєш на увазі «Павуків»?

— Саме так. І певний час усі сторони, мабуть, залишаються задоволеними. Це великий бізнес, і кожен, хто бере в ньому участь, багатіє, мов троль. Аж тут у гру вступає маленький геній, якийсь професор Балдер, і так уміло рознюхує, як робить і все інше, до чого береться. Він дізнається про їхні оборудки, принаймні про декотрі. І тоді, звичайно ж, усі страшенно полохаються й розуміють: треба щось робити. Як саме ухвалювали рішення, я, певна річ, не знаю. Припускаю, наші хлопці сподівалися, що досить буде юридичних заходів і адвокатських погроз. Та де там! Вони ж в одному човні з бандитами, а ті віддають перевагу насильству. Тож на якійсь пізній стадії «Павуки» втаємничили наших хлопців у свої плани, щоб прив’язати їх до себе ще міцніше.

— Господи!

— Так, але це лише невеличка виразка на тілі нашої організації. Ми проаналізували іншу діяльність, і вона…

— …звісно ж, напрочуд високоморальна, — різко промовив Мікаел. — Та мені на це начхати! Ми ж говоримо про людей, які не зупиняться ні перед чим.

— Насильство має свою власну логіку. Мусиш закінчити те, що почав. А знаєш, що в цій історії найсмішніше?

— Я не бачу тут нічого смішного.

— Ну, тоді вважаймо це за парадокс. Я б ніколи не дізнався про все, якби нас не гакнули.

— Ще одна причина, щоб дати гакерці спокій.

— Я так і вчиню, хай тільки скаже, як вона це зробила.

— Чому це так важливо?

— Жоден мерзотник більше не зможе вдертися в мою систему. Я хочу знати, як діяла Оса, й ужити застережних заходів. А потім я дам їй спокій.

— Не знаю, чого варті твої обіцянки, однак мене цікавить дещо інше, — сказав Мікаел.

— Питай.

— Ти назвав двох хлопців — Барклі й Еббота, якщо я не помиляюся. Ти впевнений, що їх тільки двоє? Хто їхній керівник? Напевно, якесь велике цабе, чи не так?