Розділ «Частина III Асиметричні проблеми»

— Скажімо, я маю дуже вдало розташоване стратегічне джерело.

— Алоно…

— Так?

— Коли те, що ти кажеш, правда, то ти повернула мені життя.

Закінчивши розмову, Ґабрієлла Ґране зателефонувала Гелені Крафт і наполягла на тому, щоб на їхній зустрічі був присутній Мортен Нілсен. Керівниця неохоче, але погодилася.

О пів на восьму ранку Ед Нідгем і Мікаел Блумквіст спускалися сходами від будинку Ґабрієлли Ґране до припаркованої на пляжі машини «ауді». Усе навколо було вкрите снігом, обидва чоловіки мовчали. О пів на шосту Мікаел дістав від Лісбет повідомлення, таке ж коротке, як і завжди: «Авґуст неушкоджений. Ми ненадовго сховаємося». Вона знову нічого не написала про свій стан. Але звістка про хлопчика дала неймовірну полегкість.

Згодом Мікаела допитали Соня Мудіґ і Єркер Голмберґ. Журналіст докладно розповів їм про те, що робили за ці останні кілька днів він сам і взагалі редакція. До нього поставилися без зайвої прихильності. Однак у Блумквіста склалося враження, що вони його якоюсь мірою зрозуміли.

Тепер, годину по тому, він ішов повз пристань. Трохи віддалік зникла в лісі козуля. Мікаел усівся на водійське місце, чекаючи Еда, який ступав слідом за ним. Американця мучила спина.

Дорогою до Брюнна вони потрапили в затор. Вони стояли кілька хвилин, і Блумквіст подумав про Зандера. Власне, Андрей не виходив йому з голови. Він і досі не виявляв ніяких ознак життя.

— Увімкни якусь крикливу радіостанцію, — попросив Ед.

Мікаел настроїв приймача на частоту 107,1 і відразу ж почув Джеймса Брауна, що волав про те, який він невтомний у сексі.

— Дай мені свої телефони, — сказав Ед.

Узявши телефони, він поклав їх ззаду, біля самісіньких динаміків. Очевидно, Нідгем хотів розповісти щось делікатне, і Мікаел, звичайно ж, нічого не мав проти. Він мусив написати статтю, і для цього потрібні всі факти, які тільки можна добути.

Але він також краще за багатьох інших знав, що журналіст-дослідник ризикує стати знаряддям захисту інтересів однієї зі сторін. Ніхто просто так, без зиску, не дає інформації. Іноді хтось робить це зі шляхетності чи заради справедливості, щоб викрити корупцію чи зловживання. Проте здебільшого людей спонукає до цього боротьба за владу, бажання потопити суперників і зміцнити власну позицію. Тож репортер завжди мусить ставити собі питання: «Навіщо мені це розказують?»

Звісно, можна погодитися на роль пішака в чиїсь грі, принаймні до певної міри. Усяке викриття обов’язково когось ослаблює, підсилюючи таким чином вплив інших. Кожного поваленого володаря змінює інший, не конче кращий за свого попередника. Та якщо журналіст стає частиною цього, йому слід чітко розуміти ситуацію й знати, що переможцем вийде не тільки один гравець. Свобода слова й демократія також мають перемогти. Навіть якщо дехто повідомляє про щось із корисливих мотивів, з ненажерливості чи жадоби влади, це однаково може спричинитися до чогось доброго. Наприклад, якісь порушення неодмінно виринуть нагору і будуть виправлені. Журналіст повинен розуміти механізми цього процесу і в кожному рядку, в кожному питанні, в кожному розгляді фактів обстоювати свої моральні принципи. І хоч Мікаел відчував певну спорідненість душ з Едом Нідгемом і навіть цінував його похмуру чарівність, проте не довіряв йому ні на мить.

— Слухаю, — сказав Блумквіст.

— Можна сказати так, — почав Ед. — Є певні знання, які легше від інших провокують дію.

— Ті, що дають гроші.

— Саме так. Ми знаємо, що в бізнесі й промисловості завжди є той, хто користується внутрішньою інформацією. Навіть якщо когось ловлять на гарячому, до моменту оприлюднення корпоративних новин курси повсякчас ростуть. Хтось завжди принагідно купує таємниці.

— Згоден.