Розділ «Частина I Невсипуще око»

— Це Мікаел Блумквіст? — запитав молодий голос.

— Так, — відповів Мікаел.

— Ми можемо поговорити?

— Якщо спершу назветеся.

— Мене звуть Лінус Брандел.

— Окей, Лінусе, що тобі треба?

— Я маю для тебе історію.

— Слухаю!

— Розкажу, якщо спустишся вниз, дійдеш до паба «Бішопс армс» і зустрінешся зі мною.

Блумквіст був роздратований: цей Лінус Брандел не лише дозволяє собі розмовляти з ним владним тоном, а ще й приперся в його район.

— Гадаю, досить і телефонної розмови.

— Таке не варто обговорювати відкрито.

— Лінусе, чого це розмова з тобою завдає мені такої нудьги, га?

— Може, ти мав поганий день.

— День таки видався поганий, це вже точно.

— Ну от… Спускайся в «Бішоп», я пригощу тебе пивом і розповім щось надзвичайне.

Найбільше Блумквістові хотілося гарикнути: «Годі мені наказувати!» Однак, сам не знаючи чому, — либонь, через те, що в нього не було кращого діла, ніж сидіти у квартирі й думати про своє майбутнє, — він сказав:

— За своє пиво я плачу сам… Ну, добре, прийду.

— Мудро.

— Але, Лінусе…