Розділ «Частина I Невсипуще око»

— Слухай, — сказав Мікаел. — Хвилину тому я ладен був піти додому.

— Так, я помітив.

— Але тепер геть усе змінилося. Ти сказав, що ваш професор Балдер знав цю жінку, так?

— Ну, так.

— Тоді я хочу зв’язатися з Франсом Балдером якомога швидше.

— Через дівчину?

— Щось таке.

— Окей, добре, — задумливо промовив Лінус. — Але тобі, мабуть, не вдасться знайти його контактних даних. Він, як я вже казав, закопався в норі… Маєш айфон?

— Так.

— Забудь про нього. Франс уважає, що «Еппл» так чи інакше працює на АНБ. Щоб розмовляти з ним, тобі доведеться купити блекфон або принаймні позичити андроїд і завантажити спеціальну зашифровану програму. А я спробую його змусити зателефонувати тобі, щоб ви змогли домовитися про зустріч у якомусь надійному місці.

— Чудово, Лінусе. Дякую!

Коли Брандел пішов, Мікаел ще трохи посидів, допиваючи пиво й дивлячись на негоду за вікном. Позаду сміялись Арне з компанією. Але Блумквіст так глибоко поринув у думки, що нічого не чув і навіть майже не звернув уваги на те, що Амір сів біля нього й почав оповідати останній прогноз.

Погода незабаром розшаленіє. Температура знизиться до -10°C, і випаде перший сніг, та приємних відчуттів чи мальовничої картини від того годі чекати. Заметіль налітатиме поривами. Це буде найгірша за останній час буря.

— Можливі ураганні вітри, — сказав Амір.

— Це добре, — відповів Мікаел, що пустив попередні слова розмовника повз вуха.

— Добре?

— Так… ну… така погода — це краще, аніж ніякої.

— Мабуть. Але що з тобою? Ти якийсь розбитий. Невдала зустріч?

— Та ні, все було чудово.

— Одначе ти почув щось таке, що тебе приголомшило, так?