Розділ «Рівно північ»

Хіба він обіцяв Гербові, що звернеться в поліцію? Згадати напевне Морт не міг, але цілком можливо. Проте краще перестрахуватися.

— Так. Старий Дейв Ньюсом не те щоб до небес від щастя підстрибнув. Він думає, що той тип, найпевніше, просто грається, — брехати Гербові було дуже бридко, особливо після того, як Герб зробив йому таку послугу, але який сенс казати йому правду? Усе це було надто божевільно, надто заплутано.

— Що ж, у всякому разі ти повідомив. Морте, я думаю, що це важливо. Я справді так вважаю.

— Так.

— Ще щось?

— Ні. Але величезне тобі спасибі. Ти врятував мені життя, — і може, подумав він, це не просто образний вислів.

— Та немає за що. Не забувай, що в маленьких містечках «ФедЕкс» доставляє посилки на місцеве відділення пошти. Зрозумів?

— Ага.

— Як там нова книжка просувається? Давно хотів спитати.

— Чудово! — палко вигукнув Морт.

— Оце добре. Спекайся цього набридливого типа й повертайся до роботи. Вона й не таких, як ми з тобою, рятувала, Морте.

— Я знаю. Мої найтепліші вітання твоїй дамі.

— Дякую. А ти… — Герб раптово затнувся, і Морт уявив, як він прикушує губу. До розставань завжди важко звикати. Кажуть, що ампутовані ноги ще болять довго по тому, як їх відтяли. — …тримайся, — закінчив він.

— Буду, — пообіцяв Морт. — І ти шануйся там, Герберте.

Він непоспіхом пішов на терасу й подивився вниз на озеро. Цього дня на його поверхні не було жодних човнів.

Я на крок попереду, хай там що станеться ще. Я зможу показати йому той розпроклятущий журнал. Нехай це його й не вгамує… а з іншого боку, може і вгамувати. Врешті-решт, він божевільний, а ніколи не знаєш, що зроблять чи чого не зроблять люди з уславленого племені Схибнутих. У цьому й полягає їхній сумнівний шарм. Може статися що завгодно.

Могло бути навіть так, що Ґреґ усе-таки вдома, подумав він, — міг же він геть забути про їхню зустріч біля парафії чи випливло щось цілковито не пов’язане з цією справою. Зненацька окрилений надією, Морт підійшов до телефону й набрав Ґреґів номер. У трубці лунав третій гудок, коли він згадав, як тиждень тому Ґреґ йому сказав, що його дружина з дітьми трохи поживуть у тестя з тещею. Наступного року Меґан піде до школи, й вибиратися туди їм уже буде значно важче. Так він сказав.

Отже, Ґреґ був сам.

(капелюх)

Як Том Ґрінліф.