Розділ «ДОДАТКИ»

3562 — Саурона захоплено в полон і привезено до Нуменору;

3262–3310 — Саурон зачаровує короля та розбещує нуменорців.

3310 — Ар-Фаразон починає Велике Озброєння.

3319 — Ар-Фаразон нападає на Валінор. Падіння Нуменору. Еленділ і його сини рятуються.

3320 — Заснування Володінь у Вигнанні: Арнору та Ґондору. Поділ Каменів. Саурон повертається до Мордору.

3429 — Саурон нападає на Ґондор, захоплює Мінас-Ітіл і спалює Біле Дерево. Ісілдур рятується в низинах Андуїну і звідти йде до Еленділа на північ. Анаріон захищає Мінас-Анор і Осґіліат.

3430 — Утворюється Останній Союз ельфів і людей.

3431 — Ґіл-ґалад і Еленділ вирушають на схід до Імладрісу.

3434 — Військо Союзу переходить Імлисті Гори. Битва біля Даґорладу та поразка Саурона. Починається облога Барад-дура.

3440 — Убивство Анаріона.

3441 — Саурона перемагають Еленділ і Ґіл-ґалад, але обоє вони гинуть. Ісілдур забирає Єдиний Перстень. Саурон зникає, і Примари Персня відходять у тінь. Закінчується Друга Епоха.

То були роки згасання елдарів. Довго вони жили в мирі, володіючи Трьома Перснями, тоді як Саурон спав, а Єдиний Перстень був загублений; однак вони не прагнули нічого нового, живучи спогадами про минуле. Гноми поховались у підземеллях, охороняючи своє добро; та коли зло почало знову діяти і знову з’явилися дракони, одні за одним їхні давні сховища скарбів були сплюндровані і гноми стали мандрівним народом. Морія тривалий час залишалася безпечним місцем, але її населення зменшувалось, аж поки більшість її просторих помешкань спорожніла та занурилась у пітьму. Мудрість і довголіття нуменорців також почали зменшуватися, коли вони стали змішуватися з простими людьми.

Коли минула майже тисяча років і перша тінь упала на Великий Зелений Ліс, у Середзем’ї з’явились істарі, або чарівники. Пізніше розповідали, що вони прийшли з Далекого Заходу та були гінцями, котрих послали, щоби вони протистояли Сауронові та об’єднали всіх тих, хто мав волю чинити йому опір; але їм було заборонено боротися з його силою чи намагатися запанувати над ельфами або людьми з допомогою сили чи страху.

Отже, чарівники прийшли в подобі людей, хоча вони ніколи не були молоді, а старіли дуже повільно; і сила їхніх розуму та рук була велика. Справжні свої імена вони мало кому повідомляли, а називалися прізвиськами, які їм давали. Двох найвищих серед них (загалом їх, кажуть, було п’ятеро) елдари називали Ґуруніром, «Людиною Вмінь», і Мітрандіром, «Сірим Мандрівником», але люди на Півночі називали їх відповідно Саруманом і Ґандалфом. Ґурунір часто подорожував на Схід, але, врешті-решт, оселився в Ізенґарді. Мітрандір був близьким другом елдарів і, подорожуючи переважно на Заході, ніде не затримувався надовго.

Упродовж усієї Третьої Епохи про те, де знаходяться Три Перстені, знали тільки ті, хто володів ними. Згодом з’ясувалося, що спершу Персні зберігались у трьох найшляхетніших елдарів: Ґіл-ґалада, Ґаладріель і Кірдана. Перед смертю Ґіл-ґалад віддав свій перстень Елрондові, а Кірдан пізніше передав свій Мітрандірові. Бо Кірдан бачив далі та глибше, ніж будь-хто інший у Середзем’ї, і саме він зустрічав Мітрандіра в Сірих Гаванях, знаючи, звідки той прибув і куди повернеться.

— Візьми цей перстень, Майстре, — сказав Кірдан, — бо праця твоя буде важка; та він підтримає тебе в тій важкій справі, яку ти обрав для себе. Це — Перстень Вогню, з його допомогою ти зможеш запалювати серця у світі, який стає дедалі холоднішим. Що ж до мене, то серце моє з Морем, і я залишуся на сірому узбережжі, поки не відпливе останній корабель. Я буду чекати на тебе.

2 — Ісілдур садить пагінець Білого Дерева в Мінас-Анорі. Він передає Південне Королівство Менедділові. Поразка на Ірисових Полях; Ісілдура і трьох його старших синів убито.

3 — Охтар приносить уламки Нарсіла до Імладрісу.

10 — Валанділ стає королем Арнору.

109 — Елронд одружується з Келебрайн, донькою Келеборна.