Розділ «ДОДАТКИ»

Велику славу здобув Ґімлі, син Ґлоїна, оскільки він був одним із Дев'ятьох Охоронців і ходив із Перснем; і він постійно, впродовж усієї Війни, був із королем Елессаром. Його назвали Другом Ельфів через взаємну приязнь із Леґоласом, сином короля Трандуїла, а ще через його захоплення Володаркою Ґаладріель.

Після падіння Саурона Ґімлі привів частину народу гномів із Еребору на південь і став володарем Осяйних Печер. Багато чудових речей створили він і його народ у Ґондорі й у Рогані. Для Мінас-Тіріта вони викували браму з мітрилу та сталі, щоби замінити ту, яку розбив Король-Чаклун. Леґолас, його друг, теж привів на південь ельфів із Зеленого Лісу; вони оселилися в Ітілієні, й одразу ця земля знову стала найпрекраснішим краєм серед усіх західних земель.

Однак коли король Елессар попрощався з життям, Леґолас нарешті піддався бажанню власного серця й відплив за Море.

Ось один із останніх записів, зроблених у Червоній Книзі

До нас дійшли чутки, начебто Леґолас забрав зі собою Ґімлі, сина Ґлоїна, бо міцна дружба зв'язувала їх — міцніша, ніж будь-яка, що колись існувала між ельфом і гномом. Якщо це правда, то дійсно дивно: неймовірно, щоби гном — задля хоч якої любові — захотів залишити Середзем'я, або щоб елдари прийняли його, або щоби володарі Заходу йому це дозволили. Однак кажуть, що Ґімлі захотів піти ще й тому, що бажав знову побачити красу Ґаладріель; може, і вона, могутня серед елдарів, домоглася для нього цієї ласки. Більше про це не може бути сказано нічого.

B. Літопис (Хронологія Західних земель)

Перша Епоха закінчилася Великою Битвою, в якій Військо Валінору розбило Танґородрім і скинуло Морґота. Більшість нолдорів повернулася потім на Далекий Захід[34] і оселилася на Ерессеа поблизу Валінору; багато синдарів також пішли за Море.

Друга Епоха закінчилася першим падінням Саурона, слуги Морґота, і втратою Єдиного Персня.

Третя Епоха закінчилася під час Війни за Перстень, але Четверта Епоха не почалася, поки не пішов за Море Володар Елронд і не настав час панування людей і занепаду всіх інших «народів, наділених мовою» в Середзем’ї.

У Четверту Епоху попередні періоди часто називали Прадавніми Часами; та ця назва найбільше відповідає тільки дням перед падінням Морґота. Про них тут не йдеться.

То були темні роки для людей Середзем’я, та зате час процвітання для Нуменору. Про події в Середзем’ї записів дуже мало, і вони короткі, а їхні дати здебільшого неточні.

На початку тієї епохи в Середзем’ї залишалося ще багато Високих Ельфів. Більшість із них жила в Ліндоні, на захід від Еред-Луїну; та ще до розбудови Барад-дура багато синдарів пішли на схід, і дехто заснував королівства в далеких лісах, де їхніми підданими стали переважно Лісові ельфи. Одним із таких правителів був Трандуїл, король Великого Зеленого Лісу на півночі. У Ліндоні на північ від Луну мешкав Ґіл-ґалад, останній спадкоємець королів нолдорів у вигнанні. Його визнавали Високим королем ельфів Заходу. У Ліндоні на південь від Луну певний час мешкав Келеборн, родич Тінґола; його дружиною була Ґаладріель, найславніша з ельфійських жінок. Вона була сестрою Фінрода Фелаґунда, Друга людей, котрий був колись королем Нарґотронду й віддав життя заради спасіння Берена, сина Барагіра. Пізніше деякі з нолдорів прийшли в Ереґіон, на захід від Імлистих Гір, неподалік від Західних Воріт Морії. І пішли вони туди через знайдений у Морії мітрил. Нолдори були великі ремісники та ставилися до гномів краще, ніж синдари; проте найтісніша дружба склалася між народом Даріна й ельфами-ковалями Ереґіону. Келебрімбор, нащадок Феанора, був володарем Ереґіону та найкращим серед їхніх ремісників.

1 — Заснування Сірих Гаваней і Ліндону.

32 — Едайни прибувають до Нуменору.

бл. 40 — Багато гномів, покинувши старі міста в Еред-Луїні, йдуть до Морії, де їхня кількість зростає.

442 — Смерть Елроса Тар-Міньятура.

бл. 500 — Саурон знову починає діяти в Середзем’ї.

548 — Народження в Нуменорі Сильмарієн.

600 — Перші кораблі нуменорців з’являються біля узбережжя.

750 — Нолдори засновують Ереґіон.