Розділ «Рік третій»

— У мене є. Хіба ти не бачиш? — спантеличено вказала Айві.

— У мене є. Хіба ти не бачиш? — знову передражнила Джеральдіна, невимовно втішена цією вигадкою — повторювати все, що презирливо кидає Айві.

— За них не сплачено, — заявив Джеральд.

Айві Трент розлютилася. Обличчя їй налилося кров’ю і стало так само червоне, як банти на плечах.

— Сплачено. Моя мама завжди сплачує рахунки.

— Моя мама завжди сплачує рахунки, — протяжно повторила Джеральдіна.

Айві зніяковіла, не розуміючи, що їй робити, і звернулася до Джеральда, котрий був найвродливішим із хлопців на їхній вулиці. Щодо нього вона вже прийняла остаточне рішення.

— Я прийшла сказати, що ти будеш моїм женихом, — повідомила вона, виразно дивлячись на нього карими очима, котрі, як уже знала семилітня Айві, справляли нищівне враження на всіх її знайомих хлопчаків.

Обличчя Джеральда побуряковіло.

— Я не буду твоїм женихом, — відрубав він.

— Але ти мусиш, — незворушно правила своєї Айві.

— Але ти мусиш, — повторила Джеральдіна, киваючи на брата.

— Не буду! — люто скрикнув Джеральд. — І не пащекуй мені, Айві Трент!

— Ти мусиш, — уперто наполягала Айві.

— Ти мусиш, — повторила Джеральдіна.

Айві глипнула на неї.

— Замовкни, Джеральдіно Раймонд!

— Я думаю, що можу говорити на своїм власнім подвір’ї, — відказала Джеральдіна.

— Звісно, вона може, — озвався Джеральд. — А от якщо ти, Айві Трент, не замовкнеш, я піду до вас і виберу очі твоїй ляльці!

— Тоді моя мама тебе відшмагає! — скрикнула Айві.