Розділ «Рік третій»

— Тільки не хвилюйтеся, якщо вони посваряться, — діти завжди сваряться, ви згодні, панно Ширлі? Та коли хтось чужий їх зачепить, тоді… Господи! Вони одне одного просто обожнюють. Я могла б узяти на похорон тільки когось одного, та вони й чути про це не бажали. Вони за все життя й на день не розлучалися. А стежити на похороні за двома одразу я не змогла б, ви згодні?

— Не турбуйтеся, пані Раймонд, — сердечно відказала Енн. — Я певна, що ми із Джеральдом та Джеральдіною чудово проведемо день. Я люблю дітей.

— Я це знаю. Щойно вас побачила, я зрозуміла, що ви любите дітей. Це завжди видно, ви згодні, панно Ширлі? Є щось таке у людині, яка любить дітей. Бідолашна стара панна Прауті їх терпіти не може. Вона шукає в дітях найгірше — і безперечно знаходить. Ви не уявляєте, яка то для мене втіха — знати, що мої дітки під опікою того, хто любить їх і розуміє. Я впевнена, що дуже приємно проведу цей день.

— Чого ми теж не їдемо на похорон? — заверещав Джеральд, зненацька вистромившись із горішнього вікна. — Ми ще ніколи так не бавилися.

— Ох, вони у ванній кімнаті! — трагічно скрикнула пані Раймонд. — Прошу вас, панно Ширлі, мила, — підіть і заберіть їх звідти. Джеральде, синку, ти ж знаєш, мама не може взяти вас обох на похорон. Ох, панно Ширлі, знову він узяв шкуру койота з підлоги у вітальні й зав’язав лапи вузлом собі на шиї. Він її порве! Будь ласка, змусьте його зняти шкуру. А я мушу бігти, бо ще спізнюся на поїзд!

І пані Раймонд граційно поквапилася геть. Енн метнулася нагору, де вздріла ангелоподібну Джеральдіну, що вхопила брата за ноги, явно намагаючись викинути його з вікна.

— Панно Ширлі, скажіть, нехай Джеральд не показує мені язика! — гнівно вигукнула вона.

— Тебе це кривдить? — запитала Енн, усміхнувшись.

— Мені хай він язика не показує! — відповіла Джеральдіна, люто зиркнувши на Джеральда, котрий у відповідь так само люто глянув на неї.

— Це мій язик, і ти не можеш заборонити мені його показувати — правда ж, панно Ширлі?

Енн лишила запитання без уваги.

— Діти, до обіду ще ціла година. Ходімо краще в сад — посидимо там, побавимося, розповімо одне одному різні історії. І, Джеральде, будь ласка, поклади цю шкуру назад на підлогу.

— Але я хочу бавитись у вовка, — заявив Джеральд.

— Він хоче бавитись у вовка! — вигукнула Джеральдіна, зненацька стаючи на захист брата.

— Ми хочемо бавитись у вовка! — закричали обоє в один голос.

Утім, дилему, що постала перед Енн, розв’язало калатання дверного дзвоника.

— Біжімо поглянемо, хто там! — вигукнула Джеральдіна.

Двійнята кинулися до сходів і, з’їхавши вниз поруччям, опинилися біля дверей раніше за Енн. Шкура койота при цьому розв’язалася й зісковзнула долу.

— Ми нічого не купуємо в рознощиків, — повідомив Джеральд дамі, що стояла на порозі.

— Чи можу я бачити вашу матінку? — запитала гостя.