— Ні, мамо… що ви… я взяла хіба малесеньку краплинку…
— Я сказала «непристойно смердиш» і саме це маю на увазі. У тебе немає там діри під пахвою?
— Ні, мамо.
— Покажи, — несхитно звеліла пані Гібсон.
Поліна затремтіла. Ану ж поділ сірої сукні буде видно з-під чорної, коли вона підніме руку!
— Ну добре, іди собі, — тяжко зітхнула пані Гібсон. — Якщо більше не застанеш мене живою, пам’ятай, що я волію бути похована в отій мереживній шалі та чорних сатинових капцях. І гляди, щоб волосся мені гарно вклали.
— Вам погіршало, мамо? — сіра сукня зробила Поліну ще чутливішою до докорів сумління. — Коли так, то… я не поїду.
— І викинеш гроші за туфлі! Авжеж поїдеш. Тільки дивись мені, не з’їжджай униз поруччям.
Тут чаша Поліниного терпіння переповнилася:
— Мамо! Невже ви гадаєте, що я на таке здатна?
— Ти робила це на весіллі в Ненсі Паркер.
— Тридцять п’ять років тому! Невже ви гадаєте, що я робитиму це й зараз?
— Тобі час іти. Чого ти тут патякаєш? Хочеш запізнитися на поїзд?
Поліна квапливо пішла, і Енн зітхнула з полегшенням. Вона була злякалася, що пані Гібсон в останню мить охопило диявольське бажання затримати доньку до відбуття поїзда.
— Нарешті хоч трохи спокою, — мовила пані Гібсон. — У домі такий страшний безлад, панно Ширлі. Надіюся, ви розумієте, що це не завжди так. Останні кілька днів Поліна була сама не своя. Ви не могли би посунути цю вазу на дюйм ліворуч? Ні, поставте назад. І абажур на лампі перехнябився. Так, тепер хіба трішки рівніше. Але ота штора на дюйм нижча за другу. Поправте її.
Енн надто сильно смикнула за шнурок, він вислизнув у неї з пальців і штора зі свистом шурхнула вгору.
— От бачите, — сказала пані Гібсон.
Енн «не бачила», та все ж ретельно вирівняла штору.
— А тепер, пані Гібсон, ви хочете, щоб я заварила вам чашечку чаю?
— Так, чай мені не завадить. Я геть знесилена всіма цими клопотами й метушнею. Здається, мене вивертає навиворіт, — плаксиво проказала пані Гібсон. — А ви вмієте заварювати добрий чай? Я ліпше з болота воду питиму, аніж той чай, що заварюють деякі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Енн із Шелестких Тополь» автора Люсі-Мод Монтгомері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рік перший“ на сторінці 33. Приємного читання.