Стоуп Рипуча Щелепа зі скреготом похитав головою.
— Нічого не вийде запевне, — сказав він. — Спробуй розрахувати полум’я так, аби досягти потрібної підіймальної тяги, крім того...
— Але ж бодай щось ти можеш зробити? — закричав Сліво. — Не розумію досі, чому спершу загула вниз ота триклята каменюка?
— Бо в неї влучила блискавка, — пояснив Стоуп.
— Йолопе, я й сам це знаю! — урвав його Сліво. — Але...
— Холодний камінь підіймається, гарячий — падає, — терпляче пояснив Стоуп. — Науковий факт. А зараз я наведу тобі ще один науковий факт. Те, що нагрівається, має здатність охолоджуватись. І якщо ваше збіговисько за якийсь час не знайде того літай-каменя, він полетить від нас на віки вічні. А зараз, даруйте мені ласкаво, я мушу братися до направи швартової люльки — я хочу, щоб ви побачили її такою, як їй і належить бути, — і з цими словами його голова знову щезла в рясному листі.
Сліво закусив губу. Кров відринула від його обличчя.
— Ви чули, що він сказав, — прохрипів пірат. — Шукайте літай-каменя!
Дозорець і Камбаломорд повернули кругом і кинулися на пошуки. Камінний Штурман почвалав за ними. Тільки Тем Човновод не зрушив з місця.
— Ну? — підступив до нього Сліво.
— Я міг би сказати тобі, де лежить камінь. За однієї умови. Коли він знову стоятиме на місці, ми таки дочекаємося нашого капітана.
— О, ну звісно ж! — запевнив Сліво. — Даю тобі слово, — він подався вперед і став трясти Темові руку.
Зі свого сховку в підліску Живчик бачив, як друга керманичева рука ковзнула за спину. На ній бракувало двох пальців, а подряпини видавалися свіжими. Два зацілілі скарлючені пальці були переплетені навхрест.
Тем кивнув.
— Я хочу мати певність, що ти триматимеш слово, — сказав він і обернувся. — Живчику! — гукнув він. — Ти тут, хлопче? Вийди, хай я тебе бачитиму.
Живчик звівся і ступив крок уперед.
— Нишпорка! — просичав Сліво.
— Свідок, — поправив його Тем. — Свідок того, що ти дав слово, — він повернувся до Живчика. — Ти знаєш, де впав літай-камінь? — запитав він.
Живчик не знав, що казати. Він ковзнув поглядом по Сліво Спліту.
— Усе гаразд, — заспокоїв його Тем. Живчик кивнув головою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «У нетрях Темнолісу» автора Пол Стюарт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пол Стюарт, Кріс Рідел У нетрях Темнолісу“ на сторінці 79. Приємного читання.
TextBook