Розділ «Пол Стюарт, Кріс Рідел У нетрях Темнолісу»

— Холодний камінь підіймається, гарячий — падає, — терпляче пояснив Стоуп. — Науковий факт. А зараз я наведу тобі ще один науковий факт. Те, що нагрівається, має здатність охолоджуватись. І якщо ваше збіговисько за якийсь час не знайде того літай-каменя, він полетить від нас на віки вічні. А зараз, даруйте мені ласкаво, я мушу братися до направи швартової люльки — я хочу, щоб ви побачили її такою, як їй і належить бути, — і з цими словами його голова знову щезла в рясному листі.

Сліво закусив губу. Кров відринула від його обличчя.

— Ви чули, що він сказав, — прохрипів пірат. — Шукайте літай-каменя!

Дозорець і Камбаломорд повернули кругом і кинулися на пошуки. Камінний Штурман почвалав за ними. Тільки Тем Човновод не зрушив з місця.

— Ну? — підступив до нього Сліво.

— Я міг би сказати тобі, де лежить камінь. За однієї умови. Коли він знову стоятиме на місці, ми таки дочекаємося нашого капітана.

— О, ну звісно ж! — запевнив Сліво. — Даю тобі слово, — він подався вперед і став трясти Темові руку.

Зі свого сховку в підліску Живчик бачив, як друга керманичева рука ковзнула за спину. На ній бракувало двох пальців, а подряпини видавалися свіжими. Два зацілілі скарлючені пальці були переплетені навхрест.

Тем кивнув.

— Я хочу мати певність, що ти триматимеш слово, — сказав він і обернувся. — Живчику! — гукнув він. — Ти тут, хлопче? Вийди, хай я тебе бачитиму.

Живчик звівся і ступив крок уперед.

— Нишпорка! — просичав Сліво.

— Свідок, — поправив його Тем. — Свідок того, що ти дав слово, — він повернувся до Живчика. — Ти знаєш, де впав літай-камінь? — запитав він.

Живчик не знав, що казати. Він ковзнув поглядом по Сліво Спліту.

— Усе гаразд, — заспокоїв його Тем. Живчик кивнув головою.

— Так, знаю, — відповів він. — Я бачив його. Він був схожий на падучу зірку. Ну, на зірку, коли та падає з неба. Метеор…

— Годі! — різко урвав його Сліво.

Живчик почервонів. Він розбалакався аж надміру. Однак хлопець нічого не міг із собою вдіяти. Дух пригод, яким віяло від грубих, суворих піратів, змушував частіше калатати його серце і з доброго дива розв’язав йому язика. Хлопець відвернувся, не витримавши важкого погляду Сліво, і рушив у ліс.

— Це тут, — показав він.

— Гей, ви, — покликав Сліво Дозорця, Камбаломорда і Камінного Штурмана. — Гайда за нами.