— Що то було? — прохрипів Тем Човновод. Він обернувся і вп’явся поглядом у сріблясту сутінь.
— Мабуть, звірина бешкетує, — озвався другий пірат.
— А я так не думаю, — повільно мовив Тем Човновод.
Живчик лячно зіщулився. До нього наближалися ледь чутні кроки — хтось скрадався навшпиньки. Живчик звів голову. І просто перед собою уздрів широке, але з тонкими рисами обличчя істоти, на вигляд лише трохи старшої за нього і зовні схожої на ельфа-дубовика. Мабуть, це й був отой Дозорець.
Побачивши Живчика, ельф-дубовик здивовано нахмурився.
— Здається, я тебе не знаю! — промовив він нарешті.
— Щось знайшов? — гукнув Тем Човновод.
Дозорець не зводив із Живчика очей. Його вуха з китичками стали посмикуватись.
— Так, — відказав він тихо.
— І що воно таке?
— Май терпець! — закричав він у відповідь і вхопив Живчика за плече. Шерсть на волороговому хутрі відразу ж наїжачилась і кольнула ельфа в руку. Той заверещав, відсмикнув руку і заходився посмоктувати уколотий палець, не зводячи з Живчика підозріливого погляду.
— Ходи за мною, — наказав він.
— І що ж воно до нас припливло? — зацікавлено поспитав Тем Човновод, коли Дозорець і Живчик постали перед ним.
— Мале цибате казна-що, коли не помиляюсь, — відповів ельф і стис двома вузлуватими пальцями Живчикові руку вище ліктя.
— Хлопче, ти хто?
— Живчик, пане, — відповів хлопець.
— Пара зайвих рук на борту? — підморгнув бородань Дозорцеві. Живчикове тіло пройняв дрож хвилювання.
— Якщо від того «борту» щось іще лишилося, — зауважив Дозорець.
— Чом ні? Лишилося! Наприклад, нижнє вітрило, — сказав Тем Човновод і хрипко засміявся. — Треба тільки пометикувати, до чого б його причепити.
Живчик прокашлявся.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «У нетрях Темнолісу» автора Пол Стюарт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пол Стюарт, Кріс Рідел У нетрях Темнолісу“ на сторінці 76. Приємного читання.
TextBook