Розділ «Пол Стюарт, Кріс Рідел У нетрях Темнолісу»

— Що ти, мамусю! Воно просто галасує, але не говорить.

Жінка погрозливо рохнула.

— Тобі краще сказати мені всю правду. Балакуни — це зайві проблеми.

Мамуся була величезна, з рябими плечима та шиєю завширшки як її голова. Ба більше, на відміну від дівчинки, яка через свою прозору шкіру в підземному напівмороці була майже непомітна, вона аж надто впадала в око. Крім хіба що обличчя, майже кожна п’ядь не прикритої одягом шкіри була змережена татуюванням.

Чого тільки не було тут — дерева, зброя, символи, звірина, обличчя, дракони, черепи… Навіть її голомоза голова рясніла витатуйованими зображеннями. Те, що спочатку Живчик узяв за кучері, приліплені до маківки, виявилося зображенням переплетених змій.

Вона випросталась і глибокодумно пошкрябала під широченним носом, мимоволі виставляючи напоказ вигнутий горбом м’яз. Із шелестом спав донизу рукав її розцяцькованого плаття — і Живчик побачив зображення молоденької дівчинки з яскраво-рудим волоссям. Нижче темно-синіми літерами було витатуйовано: «Мамуся любить Маг».

— Ну що? — запитала Маг. Мати пирхнула.

— Маг, — вирекла вона, — часом ти стаєш нестерпним печерним дівчиськом. Проте… Гаразд, нехай уже буде так. Але, — додала вона, перебиваючи радісний крик дочки, — ти відповідаєш за нього. Затямила? Ти годуватимеш його, ходитимеш коло нього, а як воно наробить у печері шкоди, прибиратимеш після нього. Зрозуміло я висловлююсь?

— Зрозуміліше не буває, мамусю, — відповіла Маг.

— Якщо ж він прохопиться бодай одним словом, — напучувала далі її матінка, — я скручу йому оті сухі кістляві в’язи. Гаразд?

Маг кивнула головою. Вона нахилилась і вхопила Живчика за чуприну.

— Гайда, — сказала вона.

— Ой-ой! — заверещав Живчик і ляснув її по руці.

— Воно мене вдарило! — несподівано заверещала Маг. — Мамусю, моя тваринка вдарила мене — вона завдала мені болю!

Несподівано для себе Живчик відчув, що висить над землею, погойдуючись на всі боки. Кам’яніючи з жаху, він дивився просто в налиті кров’ю, злющі очі печерниці.

— Якщо ти коли-небудь хоч раз штовхнеш, удариш, подряпаєш чи вкусиш мою маленьку зірочку, то я...

— Чи завдаси мені болю якось інакше, — вставила Маг.

— Чи завдаси їй болю якось інакше, то я...

— Чи завдаси мені образи.

— …болю якось інакше чи завдаси їй образи, тоді я...