Розділ 39 НОВІ ВЕСІЛЛЯ

— О, Джейн, — пирхнула пані Лінд. — Так, — неохоче визнала вона, — Джейн минулого тижня повернулася додому із заходу, і збирається вийти за якогось мільйонера з Вінніпега. А вже пані Ендрюс часу не гаяла й розпатякала про це по всій околиці, будь певна.

— Мила Джейн, я така рада за неї, — сердечно відказала Енн. — Вона заслуговує всього найкращого.

— Я нічого лихого й не кажу про Джейн. Вона хороша дівчина — таж не з мільйонерок, а за того пана тільки гроші його й промовляють, будь певна. Пані Ендрюс каже, що він англієць і статок заробив на копалинах, та я знаю — він неминуче виявиться янкі. Грошви в нього незміряно, бо Джейн він засипає коштовностями з ніг до голови. Обручка в неї — ціле гроно діамантів, на її ручищі виглядає, мов пластир.

Пані Лінд не змогла стримати гіркоти у своїм тоні. Джейн Ендрюс, миршава, дрібна, безбарвна Джейн, заручена із мільйонером, тоді як Енн, здається, не освідчувався ще ніхто — ані заможний, ані бідний. А пані Ендрюс так нестерпно вихвалялася!

— А що Гілберт Блайт зробив із собою в коледжі? — запитала Марілла. — Я бачила його тиждень тому — він тоді щойно приїхав додому, такий блідий і змарнілий, що я його ледь упізнала.

— Він дуже сумлінно навчався цілий рік, — відповіла Енн. — Здобув диплом із відзнакою за успіхи в класичних мовах та премію Купера. Доти її цілих п’ять років нікому не присуджували. Тож, мабуть, він виснажився. Та й ми всі трохи втомлені.

— Ну, зате ти бакалавр гуманітарних наук, а Джейн Ендрюс — ні, і ніколи не буде, — відрубала пані Лінд із мстивим задоволенням.

Кілька днів потому Енн зазирнула в гості до Джейн, але її не було вдома — вона поїхала до Шарлоттауна «шити весільне вбрання», як гордовито проказала пані Ендрюс. «Звісно, ейвонлійська кравчиня за цих обставин не може вдовольнити Джейн».

— Я чула дуже радісні новини про Джейн, — відповіла Енн.

— Так, Джейн гарно влаштувалася, хоч вона й не бакалавр, — мовила пані Ендрюс, злегка скинувши голову. — Пан Інгліс — мільйонер, і у весільну мандрівку вони поїдуть до Європи. А коли повернуться — житимуть у розкішному мармуровому маєтку. Джейн лише одне турбує — вона така вправна господиня, а чоловік не дозволяє їй самій куховарити. Він такий заможний, що має власного кухаря. У них буде кухар, дві покоївки, кучер і ще один слуга на посилках. А ти що собі думаєш, Енн? Не схоже, щоб ти збиралася заміж після цього твого навчання в коледжі.

— О, — засміялася Енн, — я лишуся старою панною. Ніяк не можу знайти того, хто мені згодився б.

То було нечемно з її боку. Вона зумисне бажала нагадати пані Ендрюс, що коли й буде старою панною — це станеться не тому, що їй так і не випало нагоди вийти заміж. Проте пані Ендрюс негайно взяла реванш:

— Так, я завжди помічала, що перебірливі панянки лишаються ні з чим. А що то мені казали, буцім Гілберт Блайт заручений із якоюсь панною Стюарт? Чарлі Слоун запевняє, що вона дивовижна красуня. Це правда?

— Не знаю, чи правда, що він заручений із панною Стюарт, — відказала по-спартанському незворушна Енн, — але вона красуня, це безперечно.

— Я була певна, що ви з Гілбертом одружитеся, — мовила пані Ендрюс. — Гляди, Енн, бо так усіх женихів проґавиш.

Енн вирішила не продовжувати цієї дуелі з пані Ендрюс. Неможливо вести поєдинок із тим, хто на укол шпаги відповідає ударом бойової сокири.

— Оскільки Джейн немає, — гордо підводячись, мовила вона, — я, напевно, у вас нині не затримаюся. Зайду потім, коли вона буде вдома.

— Заходь, — пишно відказала пані Ендрюс. — Джейн кирпи не гнутиме. Вона хоче зберегти всіх своїх давніх друзів, і буде рада бачити тебе.

Мільйонер приїхав останнього травневого дня й забрав Джейн у сяєві розкоші. Пані Лінд зловтішно відзначила, що панові Інглісу, напевне, вже цілих сорок літ, він сухоребрий, низенький і сивуватий. Поза всяким сумнівом, вона нітрохи не зглянулася на цього добродія, перелічуючи всі його вади.

— Еге ж, підсолодити таку пігулку — то все його золото знадобиться, будьте певні, — урочисто мовила вона.