TextBook — Ходімо Стежиною Закоханих, довкруж болота. Енн, ти досі сердита, як тоді, коли ми щойно вийшли?
— Ні. Ці яблука були, мов манна небесна для голодної душі. Я відчуваю, що полюблю Редмонд і проведу там чотири дивовижних роки.
— А що буде потім — після цих чотирьох років?
— Новий поворот на шляху, — безтурботно відказала Енн. — Не знаю, що виявиться за ним, та й не хочу знати. Краще взагалі про це не думати.
Стежина Закоханих була того вечора дуже гарна й спокійна. Повітря над нею загадково мерехтіло в блідавому місячному сяйві. Енн і Гілберт ішли в приємній, погідній тиші; ішли мовчки, не промовляючи ні слова.
«Якби ж Гілберт завжди був такий, як сьогодні. Тоді все було б так просто й хороше», — міркувала Енн.
Гілберт дивився на Енн, котра йшла побіля нього. Струнка й витончена, у світлій сукні, вона нагадувала йому білий ірис.
«Чи зможе вона бодай колись покохати мене?» — думав він із раптовим гострим болем зневіри.
Розділ 3 ЗУСТРІЧ І ПРОЩАННЯ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Енн із Острова Принца Едварда» автора Монтгомері Л.-М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2 ВІНКИ ОСЕНІ“ на сторінці 3. Приємного читання.