Розділ 19 ІНТЕРЛЮДІЯ

— Ця дівчина — гарна, мила й добра, та чи не здається тобі, Енн, що вона трішки несповна розуму?

— Ні, думаю, з розумом у неї все гаразд, — відповіла Енн, тамуючи усмішку. — Просто вона так висловлюється.

Тітонька Джеймсіна похитала головою.

— Сподіваюся, Енн. Сподіваюся, бо я люблю її. Але збагнути не можу — просто гублюся. Вона не схожа на жодну з тих дівчат, яких я знала, і з тих, якими була сама.

— А скількома дівчатами ви були, тітонько Джимсі?

— Либонь, чи не півдюжиною, мила.