Розділ без назви (3)

— Так, — каже Джек. — Його. — «І декого страшнішого, набагато страшнішого», — думає Джек, але не каже.

Він поспішає до пікапа, ледь не біжить.

За двадцять хвилин Джек припарковується перед коричневим з жовто-зеленим відтінком двоповерховим будинком на Нейлгауз-роу. Його вражає тиша під гарячим літнім сонцем на Нейлгауз-роу і прилеглих вулицях. Дворняга (той самий старий собака, якого ми бачили минулої ночі перед входом до готелю «Нельсон»), кульгаючи, переходить перехрестя між Еймс і окружною дорогою Оо, але немає ніде жодного транспорту. Джек уявляє неприємну картинку, як Морж і Тесля повільно йдуть уздовж східного узбережжя Міссісіпі із загіпнотизованими жителями Нейлгауз-роу, які плетуться за ними. Повільно йдуть аж до вогню. І до казана.

Він робить кілька глибоких вдихів, намагаючись заспокоїтися. Недалеко від міста, біля до дороги, що веде до «Смачно в Еда», жахливий шум у голові досяг вищої точки і став схожим на важке гудіння. За якусь мить він посилився настільки, що Джек думав, що взагалі з’їде з дороги, тому сповільнив «Рем» до сорока миль. Потім, слава Богу, біль посунувся до потилиці і зник.

Він не бачив знака «ВЇЗД ЗАБОРОНЕНО» біля зарослої дороги, що веде до Чорного Дому. Він його навіть не шукав, але все одно знає, що він там. Питання в тому, чи зможе він наблизитися до нього, коли настане час, чи його голова просто вибухне.

— Припини, — каже він сам собі. — На це лайно немає часу.

Він виходить із пікапа і починає підніматись потрісканою цементованою доріжкою. На ній стерта схема гри в класики, і Джек обходить її, підсвідомо розуміючи, що це один з небагатьох артефактів, який свідчить, що колись маленька особа на ім’я Емі Сент-Пір ступала цими досі нестертими квадратиками. Східці ґанку старі й пересохлі. Він відчуває страшенну спрагу і думає: «Господи, я б убив за склянку води, або склянку смачного…»

Раптом розчахуються двері, грюкаючи об стіну будинку. В сонячній тиші цей звук схожий на постріл пістолета. Вибігає Шнобель.

— Господи всемогутній, я думав, ти ніколи не доїдеш!

Дивлячись на стривожені й сповнені болю очі, Джек усвідомлює, що він ніколи не зможе сказати цьому типу, що зміг би знайти Чорний Дім без допомоги Мишеняти, що завдяки часу, проведеному на Територіях, у нього в голові з’явився свого роду далекомір. Нізащо, навіть якби вони прожили решту свого життя як близькі друзі, які зазвичай усе розповідають одне одному. Шнобель страждає, як Іов, і йому краще не знати, що страждання його друга марні.

— Він іще живий, Шнобелю?

— Усього на дюйм. Можливо, на дюйм із четвертинкою. Залишились лише Док, Ведмедиця і я. Сонні й Диктатор Білл злякались, утекли, як пара вишмаганих собак. Давай швидше заходь. — Шнобель не залишає йому іншого вибору, хапає його за плечі і заштовхує всередину маленького двоповерхового будинку на Нейлгауз-роу, як вантаж.

23

— Ще по одній! — каже тип з ESPN.

Це звучить швидше як наказ, ніж пропозиція, і хоча Генрі не бачить хлопця, він знає, що цей винятковий домосід в житті ніколи не займався спортом, ані професійним, ані будь-яким іншим. Від нього пахне масним жирним запахом людини, яка страждає від надмірної ваги з народження. Робота на спортивному телеканалі — це, мабуть, його компенсація за спогади про купівлю одягу у відділі «Хаскі» в магазині «Сієрс» і дитячі глузливі віршики, щось на кшталт: «Товстун-коротун спортом займається, бо уже навіть боком у двері не вміщається».

Його звати Пенніман.

— Так само, як Літтла Річарда! — сказав він Генрі, коли вони на радіостанції потиснули один одному руки. — Відомий виконавець рок-н-ролу в далекі 50-ті? Ти, мабуть, пам’ятаєш його.

— Можливо, — каже Генрі так, неначе це не він зібрав колись усі до одного хіти Літтла Річарда. — Здається, він був одним із засновників. — Пенніман гучно сміється, і в цьому реготі Генрі розгледів своє потенційне майбутнє.

Але чи справді це те майбутнє, якого б він хотів? Люди сміялись від Говарда Стерна також, хоча Говард Стерн був недоумком.

— Ще по чарці! — повторює Пенніман. Вони в барі готелю «Оак Трі», де Пенніман дав бармену п’ять баксів, щоб той перемикнув телевізор із «боулінга на ABC» на ESPN, хоча там немає нічого в цей денний час, окрім гольфу і спортивної риболовлі. — Ще по чарці, щоб закріпити угоду!