— Добре, союзнику. Дозволь мені побажати тобі жити так довго у твоєму світі, як я заглядаю вперед у своєму. — Створіння широко розпростерло руки, з переливчастих шат, які огортали його тіло, виросли крила. Хвиля зловісної радості охопила Рагнока, коли вампір почав підніматись, і він нічого так не бажав би, як купатися в ній.
Рагнок змусив себе відірватися од цього порочного почуття і аж затремтів усім тілом.
— Тобто я як Екзекутор маю піти і вбити їхніх персонажів.
Граф Ілістивостич одразу заціпенів, знову важко опустившись на землю.
— Ні, мій друже, цього не досить. — Голос вампіра був розмірений, але Рагнок кволо застогнав, вловлюючи нотки притлумленого гніву, що зривалися з тонких вуст. — Намагаючись ублагати мене, щоб я зберіг йому життя, один персонаж на ймення Попеля висунув аргументи, які й досі глибоко непокоять мене. — Після цих слів вампір із цікавістю придивився до Рагнока, немов знімаючи з нього мірку для домовини. — Убивство їх у цьому світі не ліквідує їхніх знань про спосіб покласти край цьому світові. Вони повернуться в нових подобах, подобах, яких ми не впізнаємо, правда?
— Правда, — збуджено і швидко відповів Рагнок.
— Тоді невже ти не розумієш? Щоб назавжди знищити їхнє знання, ти повинен убити їх у своєму світі. — Вампірів погляд горів дедалі несамовитіше, заохочуючи Рагнока поринути у збудження ловів і в їхній кривавий кінець.
— Ага! Гм, це неможливо, — знову застогнав Рагнок, боячись викликати невдоволення графа.
— Невже ти не наймогутніша істота у своєму світі? — спохмурнів вампір, і од виразу його обличчя Рагнокові краялося серце.
— Так-так, я наймогутніший. Але наш світ дуже відрізняється од цього, тут ти не зрозумієш. Ніхто, жодна людина, ніколи не б’є іншу людину, вже не кажучи про вбивство. Я єдиний у своєму світі, хто скоїв убивство, — квапливо додав він, намагаючись довести графові свою вартісність. — Але тільки тому, що ніхто не знає. Увесь світ повстав би проти мене, якби я заподіяв шкоди бодай одному учасникові тієї групи — будь-якої групи.
— Гаразд, — сухо констатував граф, немов передбачивши таку відповідь. І Рагнок відчув приплив полегкості од того, що вампірове невдоволення не збільшилось. — У такому разі ми повинні охороняти Ефірну Вежу Кошмару й подбати, щоб вони не увійшли до неї.
— Я чув про це місце… — силкувався пригадати Рагнок, та йому було важко розворушити минуле, бо яскрава аура вампіра владно оточила його в теперішньості. — Аякже, пригадав! Ти говориш про Epicus Ultima, Свейн Рудобородий завжди розпитував про цю вежу.
— Якщо вони увійдуть до вежі, все пропало. Настане кінець цього світу. Я повинен зібрати свої війська, щоб захистити його. Чини так само.
— Але де вона?
Тут вампір засміявся, і в його сміхові відчувалася глибока іронія. Почувши його, Рагнок почервонів од збентеження та невігластва. Граф повільно напинав павутиння місячного світла, поєднуючи вертикальні камені, аж поки проступили контури вежі.
— Вона просто тут. Але матеріалізується тільки тоді, коли обидва місяці стануть уповні й буде наслано належні чари. На щастя, це обмежує наших ворогів. Вони можуть спробувати зайти, але тільки раз у два місяці. — Граф замовк, щоб пересвідчитися, що Рагнок слухає його, й заговорив знову, коли Екзекутор енергійно кивнув головою: — Наступна така ніч через чотири дні. Ти приготуєшся?
— О, так! — ствердно закивав головою Рагнок, він аж ніяк не мав наміру дати змогу Свейнові або комусь іншому розв’язати загадку Epicus Ultima й, можливо, зруйнувати світ.
— Добре. — Вампір підійшов до нього, лишаючи низку слідів, де трава одразу пожовкла і зів’яла. Й сам здивувавшись, Рагнок відчув, що вже не боїться графа, і навіть не здригнувся, коли той підступив ближче.
— Зустрінемося тут через три ночі, щоб звірити наші плани. — Вампір погладив забороло Рагнокового міцного шолому довгим скрюченим пальцем, видавши тривожний дряпливий звук, що відлунював усередині.
Потім вампір зник, і Рагнок нарешті зміг дихати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 122. Приємного читання.
TextBook