Він лише тоді від’єднався, коли навколо знову засюрчали нічні цвіркуни.
Розділ 28
Fines facere mundo
оч і відчуваючи спокусу повернутися на другий бік і додивися сновидіння, Ерік усе-таки відкинув ковдру, щоб холодне повітря пробудило його. Обсяг невиконаної роботи в садибі зростав протягом усього того часу, поки він сидів в «Епіку». В господарстві швидко запанувало безладдя, а оскільки тепер з’явився реальний шанс, що батько-мати повернуться, Ерік дивився на все це новими, винуватими очима. На щастя, цієї пори року оливкові дерева більш-менш самі про себе дбали. Проте йому таки треба витратити день або й два і допомогти Рольфсонам пересадити саджанці з розсадника в рядки, вже приготовані для маленьких деревець.
Кухня, куди зайшов Ерік, стала для нього першою несподіванкою цього дня. Увесь посуд було перемито, висушено й охайно складено на полицях. Жвавий вогонь давав приємне тепло, яке променилося од плити, а зверху на ній сичала каструля з водою. Стенувши плечима, Ерік налив собі води, що вже майже кипіла, й додав трохи лимонного соку. Хоча цей напій гіркий, проте добре збадьорює.
Надворі стояв ясний і холодний ранок. Ерік знову здивувався: на подвір’ї вже не було бруду й соломи, які з’явилися там через те, що Ерік дозволяв віслюкам блукати, де їм заманеться. Заметена бруківка блищала, бо її недавно полили водою, в повітрі сильно тхнуло дезінфекційним засобом. З клуні у віддаленому кінці двору до Еріка долинало веселе висвистування. Він зайшов туди.
— Доброго ранку!
— Чудовий день, правда, Еріку? — усміхнувся йому Свейн, дивлячись з-за столу, де він вичищав і натирав купу шкіряної упряжі.
— Знаєте, вам не треба було прибирати в домі та на подвір’ї, — збентежено проказав Ерік, — адже гість не повинен виконувати чорну роботу.
— Ох, я радий узятися до будь-якої справжньої роботи, — відповів літній чоловік, витираючи пальці брудною ганчіркою. — Знаєш, це забрало небагато часу. — Він підсунув свою лавку: — Ось, сідай і приєднуйся.
Отож Ерік сів поруч зі Свейном, і якийсь час вони опоряджували упряж у затишній мовчанці, витираючи плями іржі на пряжках, а потім покривали їх захисним шаром мастила. Од часу до часу потай поглядаючи на гостя, Ерік помітив, що Свейн, коли не виступав у ролі драконовбивці, зовсім інший.
На обличчі колишнього головного бібліотекаря вже не було харизми, властивої йому на вшануванні драконовбивць у Гоупі. Помітні з близької відстані ріденьке волосся і зморшкувате обличчя аж ніяк не пасували до образу воїна у грі, він цілком міг бути старим селянином, що безвиїзно прожив усе життя на одному місці.
Один із віслюків форкнув і заворушився у стійлі. Свейн глянув туди й піймав Еріків погляд.
— Ну, і що ти далі робитимеш разом зі своїми друзями? — Про те, що запитання мало виражати підтримку, свідчила приязна усмішка на Свейновім обличчі.
— Не знаю. Ми зберемося сьогодні пополудні й обговоримо, як нам діяти, — відповів Ерік.
— А чи не можу і я приєднатися до вас? На своєму портативному апараті?
— Ні. Мабуть, трохи згодом. Нам треба обговорити все між собою.
— Розумію. Ви маєте визначити час своєї битви з ЦК? — У Свейновім голосі знову вчувалася симпатія.
— Що ж, учора я розмовляв із Торстейном, гоупським бібліотекарем. Він сказав, що вона відбудеться наприкінці наступного місяця. Такі виклики оголошують рідко.
— Рідко! — зареготав Свейн. — Та їх ніколи не було. Адже йдеться про вкрай важливу конституційну зміну. Виклик справді приголомшить їх усіх. Я можу собі уявити засідання ЦК, присвячене його обговоренню. — Свейн відклав упряж. — Цікаво, чи люди підтримають вас, а чи боятимуться повернення вигнанців? Адже ви знаєте, що звільните людей, засуджених за насильство?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 123. Приємного читання.
TextBook