Розділ «Частина III. У Білому місті»

Уже переконаний, що пані жартує, поліцейський весело відказав:

— Три квартали понад лагуною.

Пані спитала:

— А як мені туди пройти?

Ще один гість, шукаючи виставку воскових фігур, спитав у гвардійця:

— Чи не підкажете, де тут штучних людей показують?

Той був сказав, що не знає, аж тут втрутився ще один відвідувач:

— А я про них чув, — сказав він. — Це в Будинку жінок. Спитайте там, де жіночий комітет…

Один відвідувач, який втратив обидві ноги й ходив виставкою на протезах і милицях, мав, як видається, особливо обізнаний вигляд, бо якийсь інший гість закидав його питаннями, доки нарешті безногий пан поскаржився, що втомився від такої кількості питань.

— Ну тільки одне у вас спитаю, — не відставав той, — і більше вас не потурбую.

— Ну і яке ж ваше питання?

— Чи не скажете, як ви втратили ноги?

Чоловік на милицях погодився відповісти тільки за умови, що подальших питань не буде. Більше він не відповідатиме. Чи це зрозуміло?

Допитувач погодився.

Чоловік, цілком свідомий того, що його відповідь викличе додаткові питання, відказав:

— Їх відкусили!

— Відкусили?! Як…

Але ж домовлялися! Чоловік на милицях, посміюючись, пошкандибав геть.

Поки виставка боролася за відвідувача, на вистави Буффало Білла ходили дивитися десятки тисяч людей. Коли б Коді тоді отримав концесію, про яку просив, то ті натовпи платили би за вхід до Джексон-парку та підвищували б виставці й відвідуваність, і прибуток. Коді також міг виступати в неділю і, не перебуваючи на території ярмарку, не мусив віддавати половину прибутку Виставковій компанії. Півроку, поки виставка тривала, на 318 виставах Коді побувало в середньому по 12 тисяч людей — разом майже чотири мільйони.

Часто Коді переманював до себе відвідувачів. Головний вхід на його вистави був поруч із найбільш людним входом на ярмарок, так що дехто гадав, що шоу Білла — це і є Всесвітня виставка, і, кажуть, ці люди повернулися додому задоволені. У червні група ковбоїв організувала перегони на тисячу миль із Чадрона (штат Небраска) до Чикаго на честь виставки, і планували її завершувати в Джексон-парку. Приз був щедрий — тисяча доларів. Коді додав до нього ще п’ятсот і красиве сідло, щоб перегони закінчилися на його власній арені. Організатори погодилися.