Розділ « Стівен Кінг Куджо»

— Лиши мне! Зди сьго стого! — зарепетував Джо Кембер.

Йому згадався Ґері. Він однією рукою прикрив горло, другою намагаючись відбиватися. Клацаючи зубами, собака на мить відступив назад; його морда скривилась у широкій, безрадісній посмішці, оголивши схожі на злегка пожовклий частокіл зуби. Тоді Куджо атакував знову.

Цього разу він цілився Джо Кемберу в яйця.

— Слухай, малий, ти не хочеш з’їздити зі мною по харчі, а потім пообідати в «Маріо»?

Тед підвівся.

— Ага. Хочу.

— Тоді їдьмо.

Вона перекинула сумку через плече, на ній були джинси і облізла блакитна сорочка. Тед подумав, що вона дуже вродлива. Він з радістю побачив, що від сліз не лишилося й сліду, бо коли плакала вона, плакав і Тед. Знав, що це по-дитячому, та не міг нічого з собою вдіяти.

Тед був на півдорозі до машини, а Донна вже прослизнула на місце водія, коли він згадав, що в «пінто» барахлить двигун.

— Мамо?

— Що? Залазь.

Але Тед злякано завагався.

— А якщо гавкне двигун?

— Гавкне… — Донна спантеличено подивилася на нього, а тоді з її сердитого виразу він зрозумів, що про проблеми з машиною вона геть забула. Він їй нагадав, і тепер вона знову сумна. Через «пінто» чи через нього, Тед не знав, та почуття провини всередині підказувало, що через нього.

Тоді обличчя Донни проясніло, і на ньому з’явилася легенька, крива усмішка, яка, Тед добре знав, призначалася лише йому, мама приберігала її тільки для нього. Він відчув себе краще.

— Ми всього лише їдемо в місто, Тедді. Коли мамин старий синій «пінто» заглухне, нам просто доведеться розщедритися на два зелені і взяти єдине в Касл-Року таксі, щоб дістатися додому. Домовились?

— А-а, добре.

Тед заліз у машину і спромігся сам зачинити дверцята.

Мати пильно дивилася на нього, готова в будь-яку мить кинутися вперед. Тед думав, що вона згадала минуле Різдво, коли він прибив ногу дверцятами і мусив близько місяця ходити в гіпсі. Але тоді Тед був ще дитиною, а зараз йому вже чотири роки. Тепер він — великий хлопець. Він знав, що це правда, бо так йому сказав тато. Тед усміхнувся матері, щоб показати, що з дверима все в порядку, і вона всміхнулась у відповідь.

— Добре зачинив?