Ґері був єдиною людиною в Касл-Року, а може, і в світі, якій сходило з рук називання Джо крихіткою Джої.
— Трохи поколобродити, га? Ніколи не чув, щоб ти виїздив кудись далі, ніж до Портсмута.
— Я бував у Бостоні раз чи двічі, — відповів Джо. — А ти, збоченцю, стережись, а то нацькую на тебе собаку.
— Ти не нацькуєш цього пса навіть на волаючого ніґера з бритвами в обох руках, — заперечив Ґері. Він зігнувся і коротко погладив Куджо. — Що на це каже твоя дружина?
— Вона не знає. Їй і не треба знати.
— Он як?
— Вона з хлопцем їде до Коннектикуту навідати сестру і її виродка-чоловіка. Їх не буде цілий тиждень. Вона виграла трохи грошей в лотерею. Краще самому сказати тобі. Усі імена й так оголосять по радіо. Через той виграшний бланк, що вона має підписати.
— Виграла в лотерею, кажеш?
— П’ять тисяч доларів.
Ґері свиснув. Куджо невдоволено повів вухами.
Джо переказав йому розмову за вечерею, випустивши епізод зі сваркою і обернувши все так, наче угода була його ідеєю. Хлопець їде на тиждень з нею до Коннектикуту, а восени — на тиждень з ним до Мусхеда.
— І ти, свинтусе, збираєшся до Бостона витрачати свою частку, — сказав Ґері, сміючись і плескаючи Джо по плечу. — А ти — ще той тип, треба сказати.
— А чому б і ні? Пригадуєш, коли я востаннє мав вихідний? Я — ні. Не пам’ятаю. На цей тиждень у мене небагато діла. Думав десь півтора дня розбирати мотор комбайна Річі. Бавитися з клапаном і все таке. Та з цим підйомником робота займе щонайбільше чотири години. Скажу йому, хай завезе комбайн завтра, і зроблю все по обіді. Маю одну трансмісію, але це всього-на-всього вчитель. З початкової школи. Можна відкласти. І ще кілька подібних дрібниць. Просто подзвоню їм і скажу, що беру невеличку відпустку.
— Чим збираєшся займатися в Бостоні?
— Ну, можна пару разів сходити на «Фенвей»[40], подивитися, як грають діряві «Сокс»[41], піти на Вашингтон-стрит[42].
— Знаю райончик. Фронтова зона, як його називають. Вищий пілотаж! — Ґері пирснув від сміху і ляснув себе по нозі. — Подивитися кілька брудних шоу і спробувати підхопити трипер!
— Але самому не дуже весело.
— Що ж, думаю, можна з тобою прогулятися, якщо вділиш мені трохи грошенят, доки не прийде чек.
— Добре, — погодився Джо. Первієр був пияком, та до боргів ставився відповідально.
— Я не був із жінкою вже десь чотири роки, — задумливо промовив Ґері. — У Франції втратив майже всю свою спермофабрику. Те, що лишилося, часом функціонує, а часом — ні. Цікаво буде перевірити, чи в моїй порохівниці ще залишився порох.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Куджо» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ Стівен Кінг Куджо“ на сторінці 53. Приємного читання.