Розділ « Стівен Кінг Куджо»

— Я ніколи такого не казав. Але де мені, бляха, взяти стільки грошей?

Він заходився їсти, не зводячи з неї очей. Чаріті знала: зараз він її не битиме. Він ще відносно тверезий, і це її шанс. Якщо він її битиме, то тільки після того, як повернеться від Ґері Первієра, залитий горілкою і переповнений скривдженою гордістю самця.

Чаріті сіла навпроти і повідомила:

— Я виграла в лотерею.

Щелепи завмерли, тоді запрацювали знову. Джо закинув до рота шматок.

— Аякже, — відповів він, — а завтра каналія Куджо почне срати золотими ґудзиками.

Він махнув виделкою в бік собаки, що, не знаходячи собі місця, бігав туди-сюди по ґанку. Бретт не любив брати його з собою до Берджеронів. Вони тримали кроликів, і Куджо просто божеволів від їхнього вигляду.

Чаріті сягнула до кишені фартуха, дістала підписану агентом копію бланка на отримання виграшу і через стіл простягла його Джо.

Кембер короткопалою рукою розгладив папір і вп’явся в нього очима. Його погляд сконцентрувався на цифрі.

— П’ять… — почав був Джо, але його рот із гучним звуком закрився.

Чаріті мовчки дивилася на нього. Він не усміхнувся. Не підійшов, щоб поцілувати. Для людини з його складом думок слово «пощастило» означало тільки те, що поряд чатує якась пастка.

Нарешті він глянув на неї.

— Ти виграла п’ять тисяч доларів?

— Так, мінус податки.

— Відколи ти граєш у лотерею?

— Я щотижня купую п’ятдесятицентовий квиток. І ти, Джо Кембере, не маєш права мені дорікати. Враховуючи те, скільки ти тратиш на пиво.

— Пильнуй свій рот, Чаріті, — пригрозив Джо, не кліпнувши пронизливо-синіми очима. — Пильнуй свій рот, а то він може й розпухнути.

Він знову взявся за стейк, і під незворушною маскою свого обличчя Чаріті трохи розслабилася. Вона вперше запустила стільцем у морду тигра, і він не напав на неї. Принаймні поки що.

— Ці гроші… Коли ми їх отримаємо?

— Чек прийде десь за два тижні, може, трохи раніше. Підйомник я купила з наших заощаджень. Цей бланк такий же надійний, як золото. Так сказав агент.