— Мене не хвилює, що і як ти їси, Ендере. Самоканібалізм — не шлях покинути цю школу.
— Я спав, — виправдовувався Ендер. — Я не хочу кидати Командну школу.
— Добре.
— Це інші. Ті, хто такого не робив.
— Ти про що?
— Про тих, хто були до мене. Інші ж ваші учні не робили подібного. Що з ними сталося?
— Не робили. Ми не караємо невдах. Вони просто не продовжували. І все.
— Як Бонзо?
— Бонзо?
— Він повернувся додому?
— Не так, як Бонзо.
— А як? Що з ними трапилося? Ну, коли вони зламалися?
— Яке це має значення, Ендере?
Ендер не відповів.
— Жоден із них не зайшов так далеко, як ти, і не чинив подібного. Ти зробив помилку з Петрою. Вона ще відновить сили. Але Петра — це Петра, а ти — це ти.
— Вона — це частина мене. Те, що трапилося з нею, змінило й мене.
— Ти не підведеш, Ендере. Принаймні, на початку курсу. Тобі було непереливки, але ти завжди перемагав. Ти не знаєш межі своїх можливостей, але якщо ти вже досяг її, то ти набагато слабший, ніж я думав.
— Вони вмирають?
— Хто?
— Ті, хто програють.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гра Ендера» автора Кард О. С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „14. Учитель Ендера“ на сторінці 16. Приємного читання.