TextBook З темного кутка кімнати озвався голос. Це був Конкенон.
— Дивіться, що приволокла стара кішка,— мовив він.— Сподіваюся, ти вирішив приєднатися до моєї маленької банди, хлопче. Я не в гуморі для невтішних наркотиків чи невтішних людей.
Ігноруючи його, я підійшов до Вікрама. Біллі Башу відповз подалі та продовжив готувати чилум. Я пхнув Вікрама, щоб його збудити.
— Вікраме! Віку! Прокинься, друже!
Його очі повільно розплющилися, а потім одразу ж склепилися.
— Останній шанс, Шантараме,— прошепотів Конкенон.— Ти зі мною чи проти мене?
Я знову потрусив Вікрама.
— Прокинься, Віку. Ми йдемо, друже.
— Дай йому спокій,— відмовляв мене Конкенон.— Хіба ти не бачиш, що він щасливий?
— Це не щастя, якщо ти не можеш його відчути.
Я ще раз поторсав його за плече.
— Вікраме! Прокинься!
Він розплющив очі, подивився на мене і неадекватно посміхнувся.
— Ліне? Як ти, друже?
— Як ти, друже?
— Нічого страшного,— сонно відповів він, заплющуючи очі.— Усе супер, друже. Усе... супер...
Він почав хропіти. Його обличчя було брудне. Одяг, розрахований на здоровішу людину, вже став завеликим.
— Віку! Отямся, друже!
— Дай йому в біса спокій,— прогарчав Конкенон.
— Займайся власними справами, Конкеноне,— сказав я, навіть не дивлячись на нього.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь гори» автора Грегорі Девід Робертс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IV“ на сторінці 42. Приємного читання.