Розділ «Кумедні й лихі пригоди Алексіса Зорбаса»

— Тоді я забрав свої пожитки й махнув геть.

— Ходімо з нами в монастир,— сказав Зорбас,— я тебе помирю з ігуменом. Ходімо за компанію, покажеш нам дорогу, сам бог нам тебе послав.

Старий хвилинку подумав, і очі його спалахнули.

— А що ви мені дасте? — нарешті спитав він.

— А чого б ти хотів?

— Сушеної тріски та пляшку коньяку.

Зорбас нахилився, пильно придивляючись до нього:

— А чи не сидить у тобі якийсь диявол, Захаріасе?

Чернець здригнувся й здивовано запитав:

— Звідки ти знаєш?

— Я йду із Святої гори,— відповів Зорбас,— то дещо знаю.

Старий похилив голову й прошепотів ледь чутно:

— Таки сидить.

— І він хоче сушеної тріски й коньяку?

— Так, хоче, будь він проклятий!

— Ну що ж; згода! Може, він ще й курить? — Зорбас кинув старому сигарету. Той вправно підхопив її.

— Курить, курить, проклятущий,— відповів чернець, дістав із пазухи кремінь, кресало й трут, запалив і вдихнув дим на повні груди.

— В ім’я Христа! — мовив він, підняв свою залізну палицю, обернувся кругом і пішов попереду нас.

— А як звати диявола, що сидить у тобі? — запитав Зорбас і підморгнув мені.

— Йосифом,— відповів чернець не оглядаючись.