Розділ «Чотири роки по тому…»

Андреа домовилася зустрітися з Бакстер та Ґарландом у кіностудії Рорі «СтарЕльф Пікчерс», яка раніше була гаражем десь за станцією Броклі. Хоча це ніяк не стосувалося того плану, який вони обговорювали вчора, чекаючи на Бакстер, Андреа, Ґарланд, Рорі та його співпродюсер (актор), найкращий друг сперечалися стосовно найліпшого способу розіграти чиюсь смерть.

Переглянувши більше десятка смертельних сцен із архіву «СтарЕльф», вони дійшли висновку, що видалення нутрощів — проблематично, обезголовлення — реалістично, однак це вже буде занадто, а вибухи інколи відбуваються не так, як слід, і підтвердженням цьому був великий палець Сема, законсервований у банці, яка й досі стояла на видноті над робочим пультом. Вони вирішили, що найкращим способом буде прямий постріл у груди.

Зрештою, Бакстер таки приїхала, хоча і спізнилася на сорок хвилин. Вона була вражена тим, що Рорі та Сем гаяли час, потураючи Ґарланду, й дозволили йому по-справжньому вистрілити. Посперечавшись упродовж п’ятдесяти хвилин та кілька разів пригрозивши Ґарланду, що ризикуватиме він сам, Бакстер неохоче погодилася припинити кричати, щоб дати їм змогу висловитися. Сумніваючись, вона роззирнулася навколо, і Ґарланд розумів, чому вона так скептично ставилася до майстерності команди «СтарЕльф». На щастя, Бакстер не помітила над головою банки з великим пальцем.

— Знаю, у вас є домовленості, але ми можемо це зробити, — Рорі із захопленням підготував виставу.

П’ять днів тому вони вже зустрічалися, коли Бакстер випадково познайомила його улюблену камеру з тротуаром біля Кентіш Таун. На щастя, Рорі був не з тих, хто триматиме зло, і, здавалося, він був щиро захоплений перспективою їхньої таємної домовленості.

Вони із Семом жваво пояснили, що неймовірно реалістичний ефект, який використовують у фільмах та театральних виставах по всьому світу, досягається тим, що під одягом людини ховають тонкий пакетик із кров’ю (зазвичай, презерватив). До задньої стінки цього пакетика прикріплюють маленьку петарду, тривожно схожу на крихітну динамітну шашку, щоб виштовхнути кров назовні. Замість джерела струму для іскри, яка й спричиняє іскру, застосовують годинникову батарейку й активізують її за допомогою саморобного приймача Рорі. І нарешті, щоб уникнути опіків та віддачі, між шкірою та вибуховою речовиною потрібно одягти товстий гумовий пасок.

Коли Андреа відійшла вбік, щоб подзвонити, Рорі припустився помилки в поводженні з «Глоком 22», яким вони збиралися застрелити Ґарланда, і необачно простягнув йому важку зброю так, неначе то був пакетик із чіпсами. Вочевидь, оглядаючи пістолет, Ґарланд почувався не у своїй тарілці, а Бакстер аж зіщулилася, коли він наївно зазирнув у дуло.

— На вигляд як справжній, — знизав плечима Ґарланд.

— Так і є, — радісно сказав Рорі. — Це кулі несправжні.

Він висипав у долоню Ґарланда кілька холостих куль.

— Патрони наповнені порохом для того, щоб створити спалах і звук пострілу, однак самої кулі там немає.

— Але ж із самого пістолета вилучили ударник, правильно? — запитала Бакстер, — інстинктивно пригинаючись, коли Ґарланд змахнув пістолетом у її бік.

— Ага, зазвичай так і роблять, — сказав Рорі, ухиляючись відповісти на очевидне запитання.

— А в цьому? — тиснула на нього Бакстер.

— Не зовсім, ні.

Бакстер схопилася за голову.

— Він повністю легальний, — виправдовуючись, сказав Рорі. — У мене є ліцензія. Ми знаємо, що робимо. Це абсолютно безпечно. Поглянь…

Він розвернувся до Сема, який налаштовував одну з відеокамер.

— Ти знімаєш? — запитав він.

— Ага, — стурбовано сказав Сем.