Він постукав знов, у деревині з’явилася тріщина.
У відчаї, він спробував виламати двері. Щойно на сходах з’явилися поліціянти, замок вилетів з деревини й упав до порожньої кімнати. Вульф зачинив за собою двері. Уже за кілька секунд почулися важкі удари у двері Массе.
— Поліція! Відчиняйте!
Ще за кілька секунд пролунав гучний постріл, яким поліціянти вибили замок, щоб удертися до крихітної квартири. Серце Вульфа шалено билося. Він ліг на підлогу, прислухаючись до моторошних звуків обшуку лише в кількох метрах від нього.
— Тут лише одна клята кімната! — почув він знайомий голос, який сперечався з кимось на сходах. — Якщо вони досі його не знайшли, то напевно ж його тут немає.
Вульф знову підвівся й визирнув крізь маленьку дірочку, коли Бакстер і Фінлі з’явилися в куті огляду. Поки вони нетерпляче чекали в коридорі, Бакстер дивилася прямо на нього і, на якусь мить, Вульф був упевнений, що вона бачила його. Жінка дивилася нижче, на зламаний замок.
— Гарне місце, — зауважила вона до Фінлі.
Бакстер обережно штовхнула двері. Вони наполовину розчинилися, а потім вдарилися Вульфу об ноги. Він озирнувся на порожню кімнату та низький дах сусідньої будівлі, до якої міг дістатися з вікна.
— Усе чисто! — вигукнув хтось у коридорі.
Коли з помешкання Массе вийшов головний офіцер, тримаючи щось у руках, Бакстер втратила інтерес до дверей і розвернулася до нього.
— Знайшов оце під матрацом. Гадаю, один із ваших, — докірливо сказав він.
Він передав їй лептоп із позначкою відділу вбивств та інших серйозних злочинів. Бакстер відкрила його й важко зітхнула. Коли Фінлі спантеличено глянув на нього, поліціянт відійшов.
— Це Чемберсів, — пояснила вона. — Упродовж усього часу він мав доступ до нашого сервера. Ось чому він завжди був на крок попереду нас! Едмундс просто шматок лайна! Вульф не зливав інформацію!
— Я знаю, що тобі хочеться в це вірити. Мені теж. Але ми не знаємо цього напевно.
Вона роздратовано глянула на Фінлі й відійшла.
— Дякую… Дякую… Дуже зобов’язані… Ходімо, — сказала Бакстер, кваплячи озброєних поліціянтів у дверях.
Вульф кинувся до вікна, виліз на дах і спустився першим пожежним виходом, яким і прийшов. Намагаючись прикривати обличчя, він пройшов повз поліціянтів, які охороняли вхід до під’їзної дороги, а піднімаючись сходами до станції, чув, як краплі дощу барабанили по зачинених металевих віконницях магазину. Він сів на потяг і щойно двері зачинилися, глянув на блакитні спалахи внизу, які вже поступово віддалялись, коли потяг рушив уперед і затарахкотів на мосту.
Він втратив свою перевагу.
Розділ 34
Понеділок, 14 липня, 2014 [5.14]
Бакстер розбудив стукіт дощу у вікно. Щойно вона розплющила очі, десь далеко небом прокотився короткий гуркіт грому. Вона лежала на дивані в затишному сяйві світильників із кухні, а в щоку неприємно тиснула трубка бездротового телефону, біля якої вона й заснула.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 200. Приємного читання.
TextBook