Розділ «Чотири роки по тому…»

Фінлі зітхнув.

— Я думаю про те саме, — сказала Бакстер.

— Тож?

— Тож нам потрібно дістатися туди першими. Нам потрібно поговорити з ним.

Фінлі зітхнув навіть ще важче.

— Вибач, подруго, я цього не робитиму.

— Що?

— Емілі, я… Ти ж знаєш, я не хочу, аби щось трапилося з Натаном, але він зробив свій вибір. Мені потрібно думати про пенсію… та Меґґі. Я не можу цим ризикувати.

Бакстер виглядала ображеною.

— І якщо ти думаєш, що я відпущу тебе туди одну…

— Я поїду.

— Ні.

— Мені потрібно лише кілька хвилин із ним, а потім я викличу підтримку, присягаюся.

Фінлі якийсь час це обмірковував.

— Я викличу, — сказав він.

Здавалося, Бакстер була у відчаї.

— … за п’ятнадцять хвилин, — додав він.

Бакстер посміхнулася.

— Мені потрібно півгодини.

— Даю тобі двадцять хвилин. Будь обережною.