Едмундс ще був напівсонний і не міг точно сказати, чи була вона щирою, чи ні.
— Убивця приходив за нею, як Вульф і попереджав, — сказала йому Бакстер.
Едмундс покинув свою каву і сів за стіл.
— Він утік, — сказала вона, побачивши в його очах надію. — Хлопчина, який спостерігав за будинком, постраждав, струс мозку, але з ним усе гаразд.
Бакстер замовкла, готуючись висловити гарно відрепетируваний аргумент.
— Я не звинувачую тебе за вчора і за припущення, що Вульф міг бути причетним до цього. Зважаючи на докази, які ти знайшов, якби ти не зробив цього, то не виконав би своєї роботи.
— Техніки сказали, що він ґуґлив ім’я Маделін Оєрс за день після того, як ми знайшли «Ляльку», — почав Едмундс, але Бакстер перебила його.
— Послухай, ти не знаєш його так, як я. У Вульфа є кодекс. Він, мабуть, найбільш моральна людина, з-поміж усіх, кого я знаю, навіть якщо іноді це й штовхає його на незаконні та жахливі вчинки.
— Хіба це нітрохи не суперечить одне одному? — якомога обережніше запитав Едмундс.
— Усі ми знаємо, що закон і справедливість не завжди працюють так, як нам того хочеться. Вульф ніколи не робив нічого з того, про що ти…
Бакстер замовкла не договоривши, оскільки Едмундс підвівся й витягнув зі своєї сумки папку. Він кинув її на стіл перед нею.
— Що це? — стривожено запитала вона.
Бакстер не виказувала наміру піднімати її.
— Я з’їздив на узбережжя вчора вдень… до лікарні Святої Анни.
Бакстер спохмурніла. Очевидно, вона вважала, що Едмундс задалеко зайшов.
— З чого ти взяв, що маєш право…
— Я дещо знайшов, — сказав Едмундс, перебиваючи її. — У кімнаті Вульфа.
Бакстер виглядала розлюченою. Вона схопила з кухонного столу папку та розгорнула її. На першій фотографії була зображена маленька вибілена кімната, в якій відсунули більшість меблів. Вона нетерпляче глянула на Едмундса.
— Продовжуй, — спонукав він.
На другій фотографії було щось схоже на темну мітку на віддаленій стіні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 183. Приємного читання.
TextBook