— Цікаво, — промовила Бакстер, перекладаючи фотографію в кінець купи перед тим, як глянути на третю й останню фотографію.
Більше хвилини Бакстер мовчки дивилася на неї, а потім вираз її обличчя змінився й вона мусила ховати від Едмундса очі, повні сліз.
На фотографії, яка лежала в неї на колінах, були зображені знайомі імена, вишкрябані на нерівній поверхні, темні літери, наче від диму, чорні, назавжди випалені на полотні старої будівлі.
— Мені шкода, — м’яко сказав Едмундс.
Бакстер похитала головою і кинула папку на стіл.
— Ти помиляєшся. Тоді він був хворий… Він не міг.. Він…
Вона знала, що брехала сама собі. Вона відчувала, що все те, що коли-небудь знала, було неправдою. Та й зрештою, якщо вона була такою наївною, щоб повірити Вульфу, під впливом яких ще ілюзій вона жила? Чоловік, чиї сподівання вона прагнула виправдати, кого намагалася наслідувати, з ким хотіла бути разом, виявився чудовиськом, про яке Едмундс її попереджав.
Бакстер чула передсмертні крики Ґарланда. Відчувала запах спалених останків мера, пам’ятала, як обіймала Чемберса, коли ніхто не бачив, бажаючи йому гарної відпустки.
— Це він, Бакстер. Без сумніву. Мені шкода.
Вона повільно підвела погляд на Едмундса й кивнула. Без сумніву.
Розділ 31
Субота, 12 липня, 2014 [8.36]
— Це був ти? — процідила Ваніта до Фінлі, увірвавшись до конференц-зали.
Вона розвернулася до Сіммонса:
— Чи ти?
Жоден із них і гадки не мав, про що вона запитувала. Ще більше розлючена розгубленими виразами на їхніх обличчях, вона схопила пульт дистанційного управління та почала клацати каналами, аж доки не знайшла Андреа, яка сиділа за своїм новим столом, із «годинником смерті» над головою. Коли на екрані з’явилася сфокусована картинка, Ваніта збільшила гучність.
— …за описом, Ешлі Локлен провів через Дубай Інтернешенал начальник охорони Фахад Ель Мур, — зачитала Андреа.
У сповільненому темпі відтворили короткий запис із мобільного.
— А тут ми можемо чітко побачити, як детектив Вульф і Ешлі Локлен проїжджають через Перший термінал аеропорту Ґлазґо.
— Ми все це знаємо, — сказав Фінлі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 184. Приємного читання.
TextBook