Розділ «Чотири роки по тому…»

— Ми дещо інше, — відверто сказав він, — дещо заплутаніше, несамовитіше, особливе і незрозуміле. Але ми не пара. Ти не можеш злитися на мене за це.

— Ти просто продовжуватимеш стрибати від радощів, роблячи все, що заманеться, як і завжди.

— Буду, — і це моє право. Я не вмію бути в парі. Андреа підтвердить.

Бакстер знову захотілося піти, але Вульф обережно взяв її за руку.

— Не торкайся мене! — закричала вона, і він відпустив.

— Послухай, мені просто потрібно, щоб ти знала… — Вульфу забракло слів, — …що б я не зробив…. Я ніколи не хотів образити тебе.

Бакстер опустила руки і якийсь час просто дивилася на нього.

— Викручуйся сам, Вульфе, — сказала вона й попрямувала назад до будинку Ешлі.

Вульф, здавалося, образився, проте навіть не намагався переслідувати її.

— Бакстер! — вигукнув він до неї. — Захисти маленьке дівча!

Вона продовжувала йти.

— Якщо він не зможе дістатися до Ешлі, то прийде за нею!

Бакстер звернула на шосе і зникла з очей, навіть не глянувши на нього.

Після не здійсненої наради вчора, Ваніта перепризначила перегляд справи на 9.30 наступного дня. Бакстер квапливо зайшла до офіса, маючи лише дві хвилини. Через Вульфа її холодна зустріч з Ешлі значно затягнулася, а потім, намагаючись повернутися до міста, вона потрапила у великий затор.

Едмундс підійшов до неї ще до того, як вона навіть не встигла покласти сумку на стіл. Він виглядав утомленим і незвично неохайним.

— Мені потрібно поговорити з тобою, — вимогливо сказав він.

— Не зараз. У мене вже й без того паскудний ранок.

— Гадаю, я дещо знайшов, але не до кінця розумію, що саме.

Бакстер бачила, як із конференц-зали за ними спостерігає Ваніта.

— Тоді поділися цим із усіма. Ходімо.